Історико-культурні передумови розвитку мистецтва Польщі

Методологічна основа дослідження базується на синтезі культурологічного та мистецтвознавчого підходів до предмету дослідження. Унікальність підходу до аналізу кожної архітектурної пам’ятки. На захист виносяться наступні положення:

-суть виникнення класицизму в Польщі;

-розмаїття запозичених та національних особливостей у формуванні класицистичної архітектури у Польщі;

-особливості будівництва у Польщі кінця XVIII – першої половини XIX століть.

РОЗДІЛ 1. ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ МИСТЕЦТВА ПОЛЬЩІ КІНЦЯ XVIII – ПЕРШОЇ

ПОЛОВИНИ XIX СТОЛІТТЯ

1.1 Історичне тло розвитку польського мистецтва кінця XVIII – першої половини XIX століття

Часи правління Станіслава Августа для Польщі – були несприятливі. В цей час країна переживала розподіли своєї землі. Під час першого поділу до Прусії відійшли Мінськ, Слуцьк, Пінськ і Правобережна Україна з містами Житомир, Кам'янець-ІІодільський, Брацлав і Звенигород. Прусія захопила Велику Польщу і Куявію з містами Гнізно, Познань, Каліш, Серазд Плоцьк, Торунь і порт Гданськ. Як і за першим поділом, до Прусії відійшли території з етнічно польським населенням, тоді як Росія включила території, де поляки складали незначну меншину. Кожна з держав наводила аргументи, прагнучи обгрунтувати законність своїх "придбань".

Між другим і третім поділами пройшло менше трьох років, але це був період важливих драматичних та історично важливих подій. В червні 1793 р. в Гродно відкрився останній, поділський сейм, який рати-

фікував договори з Росією та ІІрусією про поділ країни. В той же час була розпущена Торговицька конфедерація, а 23 листопада 1793 р. сейм без обговорення прийняв конституцію Польської держави, яка повністю

перетворювала Річ Посполиту у васала Російської імперії.

Поразка повстання 1794 р. зробила неминучим третій поділ польських земель і остаточну ліквідацію польської державності. За договором між Росією та Австрією від 3 січня 1795 р., Росією та Прусією від 24 жовтня 1795 р., які узаконили третій поділ, Росія не отримала етнічно польських територій, до неї відійшла Курляндія, Литва, Західна Білорусія, Західна Волинь. Під владою Австрії опинилася Мала Польща з Краковом і Любліном, а також вся територія лівого берега Західного Бугу від Варшави до Бреста. Основну частину етнічних польських земель, включаючи Варшаву, захопила Прусія; її кордони пересунулися на схід до Німану і проходили по лінії Каунас - Гродно - Брест.

Ліквідація незалежності Речі Посполитої негативно позначилася на історії польського народу. Він був приречений на тривале іноземне панування, яке не лише принесло велике страждання багатьом поколінням поляків, але і залишило незгладимий відбиток на його духовному житті, культурі і соціальній психології. Суттєво вплинули поділи Польщі і на міжнародні відносини в Європі.

З 1795 р. історія Польщі розпадається на частини відповідно до адміністративно-правових рамок, в які були поставлені польські землі умовами поділів. За трьома поділами Прусія захопила 135 тис. кв. км з населенням 2,3 млн. чоловік, де проводилася жорстока політика онімечення.

Землі Речі Посполитої, що відійшли до Австрії, були об'єднані в провінцію під назвою "Королівство Галіції й Лодомерії". Воно підкорялося губернатору, який перебував у Львові, і було поділено на 18 округів. Метою Австрії було "поступове перетворення галичан у німців".У пруських і австрійських володіннях не згасав польський визвольний рух. Проявом національно-визвольного руху була діяльність еміграції й створення польських легіонів. Найбільш активна частина польської еміграції зосередилася у Франції. З 1798 р. там поселився Т.Костюшко, визволений з полону за розпорядженням Павла І. З ініціативою створення польських легіонів виступило радикальне крило емігрантської організації під назвою "Депутація". Командування легіонами взяв на себе генерал Ян Домбровський. Передбачалося, що легіони будуть діяти разом з французькою армією, збережуть свою самостійність, щоб стати в майбутньому ядром збройних сил незалежної Польської держави. Але насправді легіони залишилися іграшкою в руках Наполеона. В 1799 р. Наполеон передав два польських легіони італійській армії, а третій включив до збройних сил Франції. З 6 тис. польських легіонерів, відправлених в 1802р. для придушення повстання чорних рабів у Французьку Вест-Індію, живих залишилося лише 500 чоловік.