Історико-культурні передумови розвитку мистецтва Польщі
У Франції, класицизм другої половини ХVІІІ століття називають стилем Людовика ХVІ, хоч період панування цього стилю охоплює також і другу половину правління Людовика ХV.
Інакше розвивалося мистецтво класицизму в Англії. Етап 1714 – 1820 років вважається тут єдиним періодом класицизму і називається там Джорджиан, від імен трьох королів ганноверської династії Георгія І, ІІ і ІІІ, які правили країною протягом цього проміжку часу. В другій половині ХVІІІ століття в Англії виникла особлива різновидність класицизму, створена двома братами архітекторами за призвіщем Адам, звідки ця різновидність отримала назву “стиль Адамів”. Вклад Англії у розвиток класицизму був дуже значним, і ще вплив Англії в останнє тридцятиліття ХVІІІ століття на художню культуру Європи доторкнулося не тільки архітектури, архітектурного декору, але і живопису, паркової архітектури, художньої компоновки зелених насаджень, а також моди в одязі.
Класицистична течія в мистецтві зародилася в Росії в середині ХVІІІ століття і розвивалася зокрема в Петербурзі і Москві, а також поблизу обох столиць, і в першій половині ХІХ століття російський класицизм досягнув великої монументальності в містобудівельних, архітектурних і паркових рішеннях. Різновидність класицизму у Швеції отримала назву “стиль Густова”. Класицистична течія в Сполучених Штатах Північної Америки, яка отримала назву “колоніального стилю” (в період виникнення цього стилю Північна Америка була ще колонією Англії) досягла значного розвитку, набула рангу національного стилю, бо фактом є те, що в цьому стилі були збудовані перші будівлі Америки.
В другій половині ХVІІІ століття класицизм росповсюдився на території майже всієї Європи. Але не дивлячись на те, що витоки класицизму всюди були одні і ті ж, однаковими були і теоретичні посилання цього стилю, але все ж таки в різних країнах з’явилися різні його форми.
2.2 Польська класична архітектура на ранній стадії розвитку
В Польщі класицистичне мистецтво розвивалося протягом 1760–1830 років, і лише ця періодизація приймається частіше. Протягом такого довгого періоду в Польщі відбувалися значні політичні, соціальні, економічні і культурні зміни, де в мистецтві відбувалася неперервна еволюція. Перш за все, слід виділити період мистецтва, розвиток якого був пов’язаний з польським Просвітництвом в рамках незалежної держави, який продовжувався до третього розподілу Польщі в 1795 році. Наступний етап – це мистецтво періоду 1795–1807 років, коли в Польщі не існувала національна державна влада і не було державного меценатства мистецтвам. Деякі елементи культурної політики можна прослідкувати у часи Герцогства Варшавського 1807–1815 років. Нові форми класицистичного мистецтва в Польщі виникли в період Королівства Польського в 1815–1831 роках, коли державне меценатство прийняло значні розвитки. Важливі роки в історії польського класицизму – це період Просвітництва, а потім – Королівства Польського.В періодизаціях розвитку мистецтва в епоху Просвітництва можна виділити два етапи: перший охоплює роки 1760–1780, і другий – від 1780 до 1795 року. Пропонувалась і інша періодизація, а це: 1760–1775, 1775–1789 і 1789–1795. Цей останній етап виділений у зв’язку з патріотично – революційною боротьбою за незалежність Польщі в період Чотирьохлітнього сейму і Костюшківського повстання. Пропонувалося також вважати кінцевою датою 1800 рік, мотивуючи це традиціями культурних і художніх течій епохи Просвітництва також і після втрати незалежності. Думається, що це не зовсім так. Беззаперечно, що втрата незалежності була подією дуже важливою. Пригальмувався успішний розвиток культури у багатьох основних її витоках, зокрема в області просторового планування і громадської архітектури. Зникло меценатство королівського двору, який до того став набувати рис державного покровителя. Головний центр політичного і культурного життя країни в епоху Просвітництва, Варшава, стало провінційним містом. Звичайно, ще зберігалися культурні традиції епохи Просвітництва, а в 1800 році не призупинилися, а продовжувалося значно глибше, тому, що в деяких областях досягали часів Королівства Польського, зокрема зв’язок цей закріплювався художниками, вихованими і діючими у XVIII столітті, і які не переставали діяти до двадцятих років XIX століття.
Останнім часом часто згадується термін “мистецтв епохи Просвітництва”.
Цей термін не має спільностей з терміном “класицизм часів Просвітництва”. Річ у тому, що мистецтво епохи Просвітництва охоплює всі художні явища, різні течії, і не тільки класицистичні. В культурному житті Просвітництва був і раціоналізм, і сентименталізм, і романтизм, а в мистецтві – якщо не враховувати відголосків вже застарілих барокко та рококо – паралельно з ними розвивалися різні течії класицизму, сентименталізму, романтизму, а в них можна зустріти також і подобу екзотичним і готичним віянням. Але головною течією, особливо в архітектурі, був класицизм з відтінками барокко і рококо, палладіанський, який брав зразки з античності, і авангардний. В цей час, в парковому мистецтві яке з 1770 по 1831 рік відігравало велику роль в художньому житті країни, головна течія класицизму була тісно пов’язана з пейзажною (ландшафтною) парковою архітектурою англійського зразку, який в основному носив характер сентименталізму і романтизму. Також і в архітектурі першого тридцятиліття XIX століття класицистичні течії переважали; з’явилися і форми монументалізму, особливо в архітектурі деяких видів громадських будівель. В ці роки течія псевдокласицизму частіше і все сильніше переплітається з течією псевдоготики.