Історико-культурні передумови розвитку мистецтва Польщі

Наповнені розмахом, цікаві проекти Фантани, Луї, Шрегера і Мерліні не були здійснені. Але створені ними листи, які зберігаються в Графічному кабінеті Бібліотеки Варшавського університету, залишаються свідченням творчих ідей в архітектурі епохи Просвітництва у Польщі.

В 1774–1777 роках Мерліні розробив проекти представницьких залів Замку і житлових приміщень короля. Він же керував здійсненням своїх проектів, які представляли собою другорядність станіславської перебудови замкових інтер’єрів. Це були: зала Каналєтто, Капелла, зала Аудієнцій, королівська Опочивальня, Гардероб і Кабінет короля. Архітектурний декор зали Каналєтто був скромний, оскільки він повинен був бути тільки фоном для картин. Тільки в цій залі знаходилися види Варшави і довкілля, і тут була картина “Вибрання на трон Станіслава Августа”; всі картини були розвішені одна біля одної, майже закриваючи всю поверхню стін. Поряд із залою Каналєтто, в Гродзькій башні, була збудована Королівська капелла, у вигляді невеликої нави і пресбітерію у формі ротонди з вісьмома коринфськими колонами із зеленуватого стукко, капітелями із позолоти, перекритою куполом з кесонами. Стіни і віконні ніші Капелли прикрашені червоним стукко. Інтер’єри цієї Капелли були одним з найбільш вдалих прикладів ранього станіславського стилю.Зала Аудієнцій протягом десяти років була Тронною залою. Баччареллі в центрі перекриття в розписі на круглому плафоні представив “Розквіт мистецтв, науки, сільського господарства і торгівлі в умовах панування Миру”. На супрапортах, також розписаних Баччареллі, зображені алегорії Мужності, Мудрості, Релігії і Справедливості. Стіни нової королівської Опочивальні з альковом і нішою були облицьовані тисовим деревом і прикрашені лавровими гірляндами з позолоти. Розпис Баччареллі на супрапортах представляв біблейські сцени. Також і ця палата була цікавим твором польського класицизму семидесятих років ХVІІІ століття. В 1777-1781 роках у комплексі представницьких королівських апартаментів, обладнана тільки одна найбільша із всіх замкових приміщень Бальна зала, яка називається також Асамблейною, слугувала місцем зборів , концертів і балів. Зала, яка займала у центральному ризаліті з боку Вісли висоту двох поверхів, овальної форми, була збудована в 1741-1746 роках, але її інтер’єри не були в той час архітектурно розроблені і були позбавлені художнього оснащення. Оскільки король надавав великого значення справі представницького характеру всіх приміщень замку, він в 1777 році прикликав найбільш видатних варшавських архітекторів: Мерліні, Шредера, Цуга, Плерша і Завадського до змагання в розробці проекту оформлення зали. Всі вони запропонували оточити залу пристроєними колонами, встановленими по одній, чи парами. Пропозиції компоновки ділення зали і її декору були різними. І ці проекти не були здійснені. Тільки лише в 1779 році король дав наказ, щоб Мерліні з Камзетцером розробили новий проект, який ліг в основу створення архітектурного оформлення зали протягом двох наступних років . Парні колони прикрашені позолоченим стукко, встановлені навколо зали, яскраво виділялись на фоні білих, оформлених стукко стін. З великими аркадними вікнами фасаду гармоніювали аркадні ніші із дзеркалами на протилежній стіні. В осі зали була розміщена велика ніша головного входу, над якою знаходився мармуровий різний медальйон з бюстом короля між крилатими фігурами, які символізували Справедливість і Мир, також із білого мармуру. По боках, між колонами, стояла скульптура Станіслава Августа з білого мармуру у вигляді Аполло, який нагадував Аполлона Бельведерського і поряд біла мармурова статуя “ Мінерви з рисами обличчя Катерини ІІ. Всі скульптурні зображення належали різцю Андреа Лебрена і працівників його майстерні. Розтіс Баччареллі на плафоні представляв “Юпітера, який виводить із хаосу світ”.

У 1780-1784 роках Мерліні перебудував бібліотечне крило зали, а в 1781-1786 роках були устатковані ще дві представницькі зали - Рицарська і Нова тронна зала з Кабінетом для конференцій. Проект Рицарської зали розробили ще Фонтана і Луї, тобто задум утворення такої зали виник у короля у перші дні його правління. Мерліні розпочав проектування Рицарської зали в 1781 році, зокрема остаточний, затверджений проект розробив у 1784 році. Рицарська зала була готова у всіх подробицях гармонічної композиції архітектурних, скульптурних і живописних елементів у 1786 році. За задумом короля, ця зала повинна була збуджувати дух патріотизму, нагадувати про великі події і історії Польщі і про її видатних мужів. Зміст картин підказував сам король, який особисто, разом з Адамом Нарушевичем приймав участь в обговоренні ходу оформлення зали. Це оформлення було своєрідним апофеозом ідейної програми розвитку Речі Посполитої у категоріях просвітницького монархізму і національної свідомості. Стіни Рицарської зали були покриті шістьма великими полотнами роботи Баччареллі із зображенням історичних подій. У супрапортах у розкішному штукатурному декорі були розміщені також роботи Баччареллі, тобто 10 овальних портретів заслужених мужів. Галерея знаменитих вождів, рицарів, державних діячів і вчених була доповнена 22 бюстами і бронзовими головами, різця Лебрена і Мональді. В осі зали були встановлені великі скульптури із білого мармуру: “Слава” Лебрена і “Кронос” Мональді.

В 1783-1786 роках, Мерліні вів роботи по обладнанню Тронної, або інакше Нової зали Аудієнції. Стіни цієї зали були оббиті червоним дамаском, обрамленим різними рейками із позолоти. Цоколи, супрапорти і карниз плафону були прикрашеними позолоченими арабесками по білому фоні . Стіни восьмикутного Кабінету конференцій, у 1784 році, Ян Богуміл Плерш покрив арабесками на позолоченому фоні, які злилися в одне ціле з портретами семи європейських монархів, сучасників Станіслава Августа.Процес формування представницьких парадних залів, зупинився у 1786 році. Тодішні умови не дали можливості розмістити по-новому розміщені за Асамблейною залою інтер’єри великої Трапезної зали, відомої також як і зали Ради і так званої Саксонської часовні, яка знаходилася у північному ризоліті замкового крила з боку Вісли. Обидві зали, які входили у склад представницького комплексу, замкнули б велику амфіладу і створили б гармонійне ціле з Рицарською і Тронною залами на протилежному боці Асамблейної зали, розміщеної в їх осі. І все ж таки, роботи проведені починаючи з перших інтер’єрів Фонтани шістдесятих років, з апартаментів 1774-1781 років і останні, після 1768 року, стали найбільшими художніми досягненнями і стали для нас важливим документом тих часів.