Історико-культурні передумови розвитку мистецтва Польщі
З об’єктів культурного призначення, Станіслав Костка Потоцький розробив проект будівлі музею, а за ініціативою короля проектувалися театральні зали в Королівському замку і були не тільки побудовані театри в Лазенках, але споруджено і будівлю Національного театру. Значне місце займало і будівництво на військові потреби, зокрема казарми, що виражало турботу про оборону країни. В цій області спеціалізувався архітектор Станіслав Завадський.Реформи в міському управлінні викликали необхідність будівництва ратуш. Будівель цього роду збудовано багато і у великих, і в менших містах. Значну роль в цій області відіграв Шимон Богуміл Цуг. Найбільш монументальною будівлею стала ратуша у Вільнюсі, проект якої розробив в 1786 році Вавжинець Гуцевич. Нові потреби проявилися в будівництві у вісьмидесяті роки за проектом Цуга готелю “Під білим орлом” на Тломацькому у Варшаві, який став першим серед готелів XIX століття. У якості прикладу будівель і павільйонів, пов’язаних з гігієною і водопостачанням міст, можна вказати на водозаборну колонку (Груба Каська), споруджену на Тломацькому також за проектом Цуга.
В семидесяті роки XVIII століття всюди у Польщі розповсюдився тип палацу і помістя, дуже характерний для польської архітектури, який визначається як польський палац, польський двір, польська садиба. Цей тип будинку, частіше за все двохповерхового, іноді одноповерхового з портиком прикрашеним колонами чи галереями з колонадою, отримав широку популярність і ввійшов у польський пейзаж. Важливим елементом оформлення інтер’єрів цих домів стало розвішані на стінах портрети заїжджих художників, як наприклад Лампі і Крассі, або таких польських портретистів як Фаворський та інші місцеві майстри, які писали портрети, які називають сарматськими.
Палаци, помістя і садиби, які вважалися “польськими”, можна у великій кількості знайти на території бувшої Речі Посполитої. В широкому розумінні об’єкти цього роду зайняли місце, як характерні для польських смаків. Опис сільських садиб і міських будинків в художній літературі XIX і початку XX століття, сприяли розповсюдженню цього розуміння. Для прикладу можна вказати такі “польські” палаци в Мазовії, як наприклад один з багатьох палац Яблоновських в Коцьку, перебудований за проектом Ш.Б.Цуга в 1779 році, і палаци, які споруджені в 1783 році Хілярієм Шпилевським у Валевіце і Мала-Вєсь, а у Великопольщі найбільш важливий зі всіх останніх - палац в Сєрниках, споруджений в 1786 році за проектом Камзетцера. В архітектурі цього палацу з’явилися традиції палладіанства, поряд з мотивами англійського зодчества, пов’язаного із популярними в Польщі мотивами французької архітектури і не дивлячись на це, виникла споруда настільки в польському смаку, що стала вона на довгий час зразком, який надихав творчість багатьох зодчих і архітекторів В цих “польських” палацах і садибах можна знайти різні варіанти зовнішнього оформлення, як наприклад ризаліти, входи зі сторони саду з круглим звичайним салоном всередині, як наприклад в палацах в Яблонні, Сєрніках і в багатьох інших палацах і садибах, збудованих в кінці XVIII століття. Дуже виразним був в них декор інтер’єрів, як наприклад, в Пакославському палаці у Великопольщі і який належав Ігнаци Закшевському. Тут круглий салон прикрашали чотири барельєфи на мотиви історії Польщі, виготовлені за гравюрами Антонія Смуглєвича 1791 року.
3.2 Особливості культового будівництва
Нові віяння проникають і в церковну архітектуру, де до кінця XVIII століття панував барокко. Але загальний об’єм культового будівництва значно зменшився. Часто під час перебудови церкв елементи класицизму змішувались з барокковими Познанський собор (1772-1789, архітектори Шрегер і Самарі), фасади церкви св.Анни у Варшаві (1788, архітектори П.Айгнер і Потоцький) вирішені в палладіанських формах. Башти собору в Гньозно і церкви в Тумі під Ленчицьою архітектор Шрегер надбудував ще в дусі барокко.Поряд з цим продовжувалося будівництво церкв загального типу і багатогранних в плані (Кернозін, Радєєвіце). До ряду споруд сурового класицизму з монументальною колонадою на фасаді належить церква в Кшижановіце (1783-1787, архітектор Завадський).
У Варшаві в цей час побудована церква св.Александра (1818-1825, архітектор Айгнер), ротонда з двома портиками. Декілька невеликих церков було побудовано за проектами Айгнера.
В тіж роки можна помітити проникнення нових течій у творчості Варшавського архітектора Ефраїма Шрегера, зокрема в розроблених ним на межі 1761-1762 років проекту фасаду костела Кармелітів босих на вулиці Краковське Предмістя у Варшаві Це досить цікавий індивідуальний твір у якому досить оригінальним чином пов’язані бароккові елементи з класицистичними. Судячи по інших творах Шрегер, розробляючи свої проекти використовував різні французькі гравіровані видання, зокрема Architekture Frangaise Н.Ф.Бладаля і Reaieil d’arditecture К.Ф.Хейффоржа. У фасаді костела можна знайти і ехо стилю Габріеля, як у палацах на плаці Згоди у Парижі, але цей фасад є цілком творчим, видатним і мабуть найцікавішим прикладом виникнення в Польщі на початку століття просвітництва класицистичного стилю.В 1761 році, після великого пожару гньозненського кафедрального собору , Шрегер розпочав роботи по його встановленню. Передбачались: штукатурний декор фасаду, “поновлення” карнизів і чудове оформлення фасаду і башт “на смаки нинішнього століття”. В1760 році було завершено будівництво за проектом Шрегера великого вівтаря з обробленою мармуром колонадою, класицистичною по архітектурі.