Історико-культурні передумови розвитку мистецтва Польщі
Просторова і Бальна зала в західній прибудові, оформлення якої завершено в 1793 році, відрізняється простотою архітектурного ділення і домінуючим в ній скульптурним декором. Тут арабески Плерша мають другорядні значення над архітектурно оформленими камінами стоять привезені з Риму копії знаменитих стародавніх статуй: Аполлона Бельведерського і Геркулеса Фарнезійського. Барельєфи Лебрена над фронтонами камінів, на яких представлено орлів, які взлітають, носить античний характер, а барельєфи на боковій стіні зображають Геракла і Деяніру, а також Аполлона і Дафну.
Бальна зала, оформлена безперечно Камзетцером, може бути прикладом станіславського класицизму останніх років правління короля, який відрізнявся від стилю преміненого в Залі Соломона. Шляхи розвитку стилю помітно в останній із залів – Ротонді, оформлення якого завершено в 1695 році однак, стіни Ротонди вкриті жовтим, золотистим стукко, схожим на позолоту кабінету конференцій в Королівському замку і на таку ж позолоту зали Соломона, але в Ротонді домінує скульптурний декор. Тут, в чотирьох нішах встановлені статуї великих королів Польщі Казімежа Великого, Зігмунта (Сигизмунда) Старого, Стефана Батория і Яна Собеського, а над чотирма дверима - бюсти заслужених римських імператорів
Скульптури належать різцям Лебрена, Мональді і Пінка. Мало помітні чотири тондо на куполі роботи Баччареллі, яких показано символи добродіїв: Відваги, Справедливості, Передбачливості і Благочестя.Таким чином, останній твір – Ротонда - стає немов би Пантеоном, який завершує все, що король виголошував за час свого правління - в Мармуровому кабінеті, Рицарській залі і в залі Соломона. Приміщення, яке колись було гротом, з фонтаном в парковому павільйоні, стало разом із залою Соломона скарбницею того, що король вирішив закріпити у своєму літньому палаці .Ще тоді, коли продовжувалася забудова північної сторони палацу, розпочата в 1788 році, король думав про подальший розвиток резиденції. Палац на острові повинен був залишатися без змін, а нові об’єкти намічалося спорудити за каналами. Вони повинні були з’днуватися з палацем за допомогою мостиків на іонічних колонах. Поки що, в 1792-1793 р.р. були споруджені за проєктом Комзетцера невеликий павільйони і мостики з колонадами. В 1793 р. Камзетцер збудував кордегардію з широким, поглибленим портиком з токканською колонадою.
В колонадних галереях над мостиками біля палацу, були встановлені чотири бюсти римських імператорів, роботи Річчи. Ці статуї доповнюють копії античних творів, які в кінці восьмидесятих і дев’ностих років XVIII ст. стали займати все більше місця в станіславській архітектурі і в парку .
Перша фаза стилю Станіслава Августа утворилася в Королівському замку з участю Фонтани і Луї як архітекторів, і в Уяздові, де головним архітектором був Мерліні. Друга черга, з 1774 по 1781 р.р., утворилася в Королівському замку і в Лазенках, де, головним архітектором був той самий Мерліні, живописцями в замку – Баччареллі, а в Лазенках - Плерш. У третій фазі, з 1781 по 1795 роки, поряд з Мерліні, важливу роль в архітектурі відігравав Лебрен. У якому напрямку розвивався б і надалі стиль Станіслава Августа в польському класицизмі можна судити по спорудах і проектах в Лазенках 1788-1795 років, оскільки в королівському замку великі роботи вже не велися. В ці роки відбуваються вже нові великі зміни.
Видатні варшавські архітектори, Шрегер і Цуг, які відігравали велику роль в будівництві громадських будівель, користувалися ідеями і мотивами, які з’явилися у Франції і розповсюдилися по всій Європі, і створювали проекти, які відповідали польським смакам, які й були проявом живої фантазії. Те, що виникло в другій половині XVIII століття у нових галузях будівництва, настільки сильно пов’язаних з ідейним поворотом того часу, відрізняється самостійним архітектурним вираженням і є польським розподілом в мистецтві Європи епохи Просвітництва.
Якщо справедливим є визначення стилю Станіслава Августа по відношенню до обєктів, які виникли в колі королівського палацу, тоді необхідно також спробувати визначити назви і для іншої існуючої тоді течії. В її виникненні значну роль відіграло меценатство представників міського патріціату, але назвати її “Міським класицизмом” було б надто великим перебільшенням. Художнє кредо цієї течії було, зокрема, заслугою архітекторів, згаданих вище Шрегера і Цуга, яких можна вважати найбільш плодовитими поряд з Мерліні, Айгнером і Комзетцером. Покищо ця течія не отримала окремої назви, але цей варіант класицизму епохи Просвітництва в Польщі, необхідно виділити як важливий процес історичного розвитку, який виник у Польщі.
Згадані раніше дві будівлі банківсько-торгівельного значення, споруджені в десятиліття 1774-1784 років, свідчать про те, що паростки капіталістичного устрою вже тоді знайшли відображення в архітектурі. Можна вказати і типічні будинки із інших галузей. Наприклад, для потреб науки, Мерліні розробив проект представницької будівлі Академії наук, а в королівському замку спорудив бібліотечне крило. В системі будівель Віленської (Вільнюської) академії Марцин Кнакфус збудував Астрономічну обсерваторію, а Фелікс Радванський Астрономічну обсерваторію в Кракові. В свою чергу Шимон Богуміл Цуг запроектував у Варшаві перебудову Бібліотеки Залуських. На потреби навчання, Козілежовський палац був перебудований під Рицарську школу, для якої згодом намічалося побудувати велику, сучасну будівлю. За пропозицією Комісії національного просвітництва (Комісія едукації народовой). Кнокфус розробив проект училища для вчителів приходських шкіл. Про те, що архітектори надавали значення вираженню за посередництвом архітектури нового ідейного змісту, свідчить приклад Колегіум Нобіліум у Варшаві. Будівля колегіум, споруджена за проектом Якуба Фонтани в 1743 році, в 1786 році перебудовано в класицистичному стилі архітектором Станіславом Завадським.