Історико-культурні передумови розвитку мистецтва Польщі

Слід згадаеи тут і маловідомого архітектора Фрідріха Альберта Лесселя, який працював на початку розглядуваної епохи, автора проекту перебудови в 1812-1819 роках Бленкитного (Голубого) палацу у Варшаві. Коли згадувати про нього після Корацци і Марконі, які найбільше вплинули на формування варшавського неокласицизму, то лише тому, що він у польській архітектурі має іншу позицію, витоки якої знаходимо в функціональній пуристській французькій архітектурі початку XIX століття, яка найбільш виразно проявилася у творчості архітекторів з кола Жана Нікола Луї Дюранда. У Польщі цей напрямок користувався меншим успіхом. В завершення характеристики варшавського неокласицизму XIX століття, слід, можливо вказати на колонаду Саксонського палацу, встановлену під час перебудови здійсненої під керівництвом Ідзьківського в 1839-1842 роках. Відголоськи класицистичної архітектури 1760-1831 років – як це прийнято датувати – з’являлися ще, але відголоски ці залишалися на стороні від головних напрямів архітектури.

РОЗДІЛ 3. СТИЛІСТИЧНІ ТА ТИПОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АРХІТЕКТУРИ КІНЦЯ XVIII – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТОЛІТТЯ

3.1 Специфіка цивільного будівництваВ історію польської культури другої половини XVIII століття , король Станіслав Август Понятовський ввійшов як видатний діяч. Станіслав Август, типовий представник епохи Просвітництва, високоосвічена людина, прихильник французької культури, але прихильник англійського державного устрою, вольтерянець, любитель Шекспіра, ініціатор політичних і суспільних реформ, покровитель наук, зібрав навколо свого трону цілий художній двір . Король запросив у Варшаву іноземних художників, користувався послугами тих , хто поселився в Польщі, але і тих, хто тимчасово затримувався в країні, свідомо діяв у напрямку створення польського мистецтва, допомагав у навчанні художників польської національності. Зібрав великі і цінні колекції, тобто був справжнім любителем мистецтв, не залишаючи думки, що ці колекції повинні слугувати на користь всьму суспільству.

Наскільки важливе значення мало виникнення у Варшаві художньго двору при королі в роки, коли незалежність Польщі опинилася під загрозою, можна зрозуміти, коли нагадати становище справ у минулий період. В часи правління обох королів Саксонської династії, центром і столицею королівської культури був Дрезден, а Варшава вважалася тоді другорядною королівською резиденцією. В Дрездені збиралися найбільш видатні художники, які працювали на замовлення короля і придворних магнатів, ці художники з’являлися у Варшаві час від часу немов на гастролі. В Польщі працювало більшість як видатних, так і другорядних дрезденських художників і зодчих, а Варшаву і всю Польщу наповнили саксонські ремесляники: штукатури, камінщики, маляри, столяри, бляхари і скляри. Якщо і приїжджали французькі чи італійські художники, як це було в ранній період з Захаріасом Ленгліном чи Луї Сільвестром молодшим, а пізніше – Франческо Плачіда і Марчелло Баччареллі, то в більшості випадків вони їхали у Варшаву через Дрезден на коротке перебування, чи в період, коли Саксонія знаходилася у війні. У Дрездені збиралися чудові твори мистецтва, які ввійшли потім у знамениту Дрезденську галерею.

Королівський двір у Варшаві, після вступу на трон Станіслава Августа, знову став центром польської культури, безперечно головним її центром. Королівське покровительство в культурі повинно було задовольнити особисті потреби короля і його придворних, але мало й більш важливе значення. Це покровительство було безмірно могучіше магнатського і торкалося містобудівництва, архітектури, скульптури, живопису, прикладного мистецтва і колекціонерства, центром якого стала велика картинна галерея короля . Покровительство Станіслава Августа мало риси державного мецената. Про це, зокрема, свідчить турбота про розвиток національного мистецтва, з чим було пов’язано досягнення до підготовки кадрів польських художників і підвищення їхньї майстерності . Вже в перші роки правління, король признав ряду польських художників, які знаходились за кордоном стипендії і заохочував їхні поїздки у центри європейської культури. Стипендію отримав Францішек Смуглєвич, який працював у Римі протягом 20 років. Король допоміг Шрегеру в поїздці в Італію і Францію в 1766–1767 роках. Стипендію у Франції отримав також Александр Кухарський і Ганна Раєцька, у свою чергу Камзетцер був відправлений на схід, в Турцію, тобто, на колишню територію Греції, а потім – в Італію і Францію.

Для отримання освіти у країні планувалося заснувати Академію витончених мистецтв.

Ще в 1766 році Марчелло Баччареллі розробив свій перший проект Академії, а після нього в наступні роки над проектом працювали Міхал Єжи Мнішех і Август Мошинський. Подібно до багатьох інших корисних проектів короля і цей не був здійснений. Роль центру художньої освіти в деякій мірі відігравало живописне ательє Баччареллі і скульптурні майстерні, які розміщувалися в королівському замку. Задум заснувати Академії витончених мистецтв не був єдиним в області культури. Наприклад в 1773–1775 роках була висунута ідея заснування у Варшаві Академії Наук, в 1775 році Мнішех опублікував свій проект Musaeum Polonicum, який повинен слугувати науковим цілям, зокрема концепція заснування різних наукових інститутів, як центральних, так і місцевих, набувала все більше і більше прихильників. У всіх цих задумах безумовно криється впевненість у тому, що наука і мистецтво можуть допомогти зберегти національне існування Польщі. Це сприяло в значній мірі також і прагненню розширити проблему збереження польської мови у якості одної з основних проблем польського Просвітництва, що знайшло відображення у словах: “Поки є мова, є і польський народ ”[12 ,с.19]У 1916 році Владислав Татаркевич перший встановив особливий характер мистецтва, якому сприяв король Станіслав Август, примінивши в брошурі, присвяченій Лазенкам, означення “стиль Станіслава Августа”. Якщо подібні назви нічого не означають, як наприклад, “стиль Людовіка XVI” нічого не означають більшого як тільки період правління данного короля, який по-суті не мав ніякого впливу на характер художніх явищ і на розвиток мистецтва, то визначення “стиль Станіслава Августа” має інше значення. Цей термін визначає течію в мистецтві, яка виникла не тільки з матеріальною допомогою короля, але і з його особистою участю, причому досить безпосередньою.