Історико-культурні передумови розвитку мистецтва Польщі

Докорінна перебудова і розширення загального масиву замка його зовнішнього архітектурного оформлення - що не дивлячись на велику кількість проектів - які не були здійснені у королівському замку, були використані в іншому місці, а це в приміському Уяздові, володінні Станіслава Августа, який придбав це помістя в Любомирських після вступу на трон. Розпочата у 1766 році перебудова Уяздова, була перервана в 1772, а в 1784 році король відвів будівлю Уяздівського замку під казарми, які знаходилися у веденні міста Стара Варшава, після чого архітектор Станіслав Завадський перебудував замок за своїм проектом. В 1766-1771 роках, коли Фонтана розпочав перебудову в новому дусі інтер’єрів Королівського замку. Доменіко Мерліні створив єдину велику і монументальну архітектурну композицію, яка не в проектах, а в натурі, у завершеному будівництві споруди показує яка повинна була бути архітектура за задумом Станіслава Августа у перші роки його правління. Це була класицистична архітектура, що частково відобразилася у формах вісьмиколонного портика на східному фасаді Уяздовського замку з боку Віслинського урвища, а ще більш виразно проявилось в архітектурі бокових флігелів, класичних за простотою ліній і підбору античних мотивів декору. В ці ж перші роки правління Станіслава Августа, тобто між 1766 і 1771 роками, виник великий містобудівельний задум, який втримав назву Станіславська вісь , проект якої мабуть розробив Шрегер. На базі ліній Уяздовських алей, з центральною їх точкою, яка потім стала круглою Уяздівською площею, пізніше переіменовану в площу на Роздрожу, передбачалося створити систему пересічених алей з великою площею (нині пл.Збавіцеля) і чотири менші круглі площі, замкнуті в шестикутник периферійних алей. З південного заходу, вся ця система замикалася лінією так званих окопів Любомирського, яка виникла в 1771 році. Одна з напів круглих у плані вулиць, яка виходить з міста перетворилася пізніше в Мокотовську площу (нині пл.Люблінської унії). Розмах в класицистичній перебудові Уяздовського замку і в містобудівельних заходах в Уяздові свідчить про шляхи, якими б йшов розвиток робіт і в Королівському замку, якби були відповідні умови. Уяздовські концепції короля, свідчать про його класицистичні смаки після вступу на трон, що яскраво підтверджує зовнішня архітектура Уяздовського замку, проект якого розробив Мерліні, і підкреслює класицистичне оформлення інтер’єрів Королівського замку за проектами Фонтани.

Роботи по упорядкуванню Уяздівського звіринця, які проводилися одночасно з перебудовою Замку і розроблений до того часу план доводять, що король від самого початку включив всю цю територію в рамки програми використання Уяздівського комплексу. Але коли він був зайнятий роботами в Королівському і Уяздівському замках, то не займався одночасно роботами по перебудові двох павільйонів, споруджених Станіславом Гераклієм Любомирським, тобто Лазенок і Ермітажу. Значний розвиток робіт в парку в 1773 році, при одночасному закінчені робіт в Уяздівському замку, дозволяє говорити про те, що в 1773 році була розпочата перебудова будівлі Лазенок, в якій були споруджені для короля Опочивальня, восьмикутна зала на першому поверсі і Кабінет на другому, і всім приміщенням було надано нового архітектурного декору в класицичному дусі. В 1777 році у східній і західній стороні будівлі Лазенок було надбудовано і в такому положені воно залишалося до змін, які були здійснені в 1784 році.Звичайно, навіть після надбудови і розширення павільйон Лазенок був дуже малим для потреб короля, гостей та придворних, тому в 1774 і 1775 роках було збудовано два житлових павільйони — Білий домик (Бяли-Домек) і Мисливіце, і біля них господарчі споруди. Обидва павільйони збудовані на плані квадрату, обидва відрізнялися ранньокласицистичним стилем, їх інтер’єри прикрашалися, в основному, розписом, але декор у кожного з них був іншим. Фрески належали мазку Яна Богуміла Плерша, який був найкращим придворним художником в області фресок в часи Станіслава Августа, якщо не враховувати Піллємєна. Плерш працював в Лазенках з 1777 року аж до кінця правління короля і розпис стін і плафонів різного характеру належать його мазку. У великій столовій кімнаті Білого домику стіни прикрашені гротескно-арабесковим розписом в наслідуванні декору Лоджії Рафаеля у Ватикані. Цього року розпис був дуже популярним в мистецтві ренесансу, а пізніше в епоху класицизму, був надзвичайно широко розповсюдженим.

Декор роботи Плерша, багатий, мальовничий і наповнений гармонії, був першим чи одним з перших класичних гротескно-арабескових оформлень, які у вісімдесяті і наступні роки зустрічаються в палацових інтер’єрах на всій території Польщі. Плерш — найкращий представник живописного декору цього типу, який продовжував еволюціонувати у його творчості. У вісімдесятих роках Плерш прикрасив арабесками на позолоченому фоні стіни Кабінету конференцій Королівського замку, а потім стіни зали Соломона в Лазенках. Цього роду декор слід віднести до смаків короля, за бажанням якого в 1784 році Камзетцер розробив проект арабесок на золотистому фоні на першому поверсі в Лазенках. Інакше виглядав виконаний в 1793 році розпис бальної зали, хоч зразком для нього була також Лоджія Рафаеля. У композиції цього розпису домінують людські фігури, зокрема на чотирьох центральних панно представлені стихії, а на чотирьох крайніх - картини, присвячені течії часу та людському життю.

Подекуди інший вигляд стінного розпису мазку Плерша, який носить риси екзотики, характерний для архітектури павільйонів в Лазенках. В Білому домику, в палаті з китайськими шпалерами, Плерш в 1777 році прикрасив стіни видами Кантона, а в королівському кабінеті в палаці — видами Пекіну. Є ще третій вид розпису, а це пейзажі мазку Норбліна для Повонзок. Прикладом може бути декор восьмикутного кабінету в Білому домику, який в даному випадку сприймався як садова альтанка.