Історико-культурні передумови розвитку мистецтва Польщі

Невисокий котедж з балюстрадним аттиком і бельведером, яким був Білий домик, не перебудовувався і зберігся в первісному вигляді і до наших днів. А ось Мисливіце в перше десятиліття після побудови перебудовувались два рази, і кінець кінцем перетворилися у високу двоповерхову віллу з великою парадною нішею, стали особнячком спочатку з одноповерховими, а потім двоповерховими крилами, збудованими на плані чверті круга.

Що стосується Лазенківського палацу, то в його перебудові переломним роком став 1784, коли був прибудований новий, південний фасад палацу. З тих часів аж до наших днів вигляд Лазенківського палацу з його південної сторони, його фасаду з глибинним чотирьохколонним портиком, розміщеним між двома боковими ризолітами, з балюстрадним аттиком і бельведером увінчаним статуями, є найбільш характерним мотивом всього паркового задуму.

Досить виразним для утворення королівського меценату є те, що декор портика складається з барочних мотивів, які ще залишилися з часів Любомирського і зодчого Тильмана Гамерського і елементів нових, класицистичних, зокрема все це разом взяте створює враження цілосності. Концепція поглибленого портика настільки чудово була здійснена Мерліні і Камзетцером в Лазенківському палаці, в архітектурі польського класицизму XVIII і XIX соліть неодноразово повторювалась.

Перебудова південної сторони Лазенківського палацу викликала необхідність змін у внутрішній його планіровці, з яких велике значення мало розширення Трапезної зали з корінною зміною декорації стукко на її стінах. Зала була видовжена в південному напрямку, що не дуже добре відобразилось на її пропорціях. Тому Мерліні відокремив нову частину зали двома парами колон іонічного ордеру зі стукко червоного кольору, що личить новому червоному на білому фоні псевдо мармуровому декору стін зали.

Ще раніше у подібний спосіб примінив Мерліні у видовженій Бібліотечній залі Королівського замку, розділеній чотирма парами колон.Коли закінчилося розширення палацу з південної сторони король в 1787 році вирішив продовжити розширення і з півночі. З цього часу почалися роки інтенсивних будівельних робіт і на інших об’єктах, але ж лише в 1784 році була здійснена забудова Лазенок, а в Королівському замку повним ходом велись роботи по оформленню Тронної зали, Кабінету конференцій і Рицарської зали. Можливо, внаслідок цього, можливість перебудови Лазенок з’явилась тільки лише в 1787 році, зокрема оформлення нового, північного фасаду здійснено в 1788 році. Оскільки участь Камзетцера в королівських будівельних роботах з плином часу зростала, північний і, можливо, південний фасад, а також декорацію інтер’єрів на останньому етапі перебудови Лазенківського палацу слід в значній мірі приписати цьому художнику. Новий фасад з чотирьох колонним висунутим вперед портиком, увінчаним трикутним тімпаном, є вже слідуючим етапом розвитку класицизму, а форма портика висунутого вперед перед фасадом настільки розповсюдилася в польській архітектурі, що вважається зараз особливістю польського класицизму.

Протягом 1789 – 1795 років в Лазенківському палаці були оформлені інтер’єри ще трьох палат, які слугують зараз зразком останнього етапу стилю Станіслава Августа. А оскільки після 1786 року в Королівському замку нічого не відбувалося, ці три палати стали останньою ланкою в історії королівського художнього меценатства.

Отже, в Лазенківському палаці, колишній восьмикутний салон став вже залою Соломона з насиченою позолотою в архітектурному декорі і розписах Плерша. Багатство декору цієї зали може навести на думку, що в ньому вже намітився шлях до ампіру. Розпис Баччареллі на плафоні і на двох бокових стінах, витриманий в тонації ідей вже здійсненого раніше розпису Рицарської зали в королівському замку і в композиції інтер’єру, що є досить яскравою частиною і розкриває думки, які б король хотів би закріпити і передати сучасникам і нащадкам. За посередністю картин Баччареллі в Рицарській залі, король посилаючись на приклади з історії Польщі вказував, говорячи про сучасні йому події, що необхідно особливо цінити. Картини на біблійські теми про життя Соломона, задумані королем, об’єднувалися в нерозривне ціле, проникнене ідеями соціально-філософського характеру. Концепція утримання цього розпису виникла якраз в період Чотирьохлітнього сейму і була пов’язана з особливістю короля, рис обличчя якого можна добре побачити на картині “Жертва Соломона”. На плафоні бог “прийшов до Соломона у ві сні і дає йому не тільки мудрість, про що Соломон просив, але багатство і славу “. Ці три дари представлені в сценах на карнизах зали. Дві великі картини зберігають підказку на особистість короля. “Освячення ієрусалимського храму” свідчить про мудрість і заслуги короля, а “Жертва Соломона” – про його старість.

Крім того, в живописному декорі зали, в думках Станіслава Августа про його особисте життя і про вигляд ідеального монарха, з’являються і масонські мотиви, що пов’язано з членством короля в масонерії і роллю, яку масонерія відігравала в Европі та Польщі в епоху Просвітництва.