Історико-культурні передумови розвитку мистецтва Польщі
На польській території, яка потрапила під австрійське панування, економічне положення не сприяло будівництву. У Кракові лише фасади декількох будинків були перебудовані у формах класицизму – без колонад і портиків.Належне місце в будівництві займають в цей час світські, громадські будинки. Час існування Царства Польського був періодом великих змін і задумів, які повинні були привести до здійснення ідей епохи Просвітництва.
РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПОЛЬСЬКОЇ АРХІТЕКТУРИ КІНЦЯ XVIII – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТОЛІТТЯ
2.1 Особливості польського класицизму
Поняття “класичний” приміняється до мистецтва різних періодів і стилів. Характерні риси класичного мистецтва в області живопису і скульптури, які стоять в гармонії симетрії і ритмів, настільки сильно пов'язані між собою, що викликають відчуття порядку, врівноваженості, спокою і суворості. Класичним вважають мистецтво статичне, ясне і чітке, скоріше контурне, ніж живописне, яке підкреслюється простими формами зі скромним декором. Про класичне мистецтво кажуть, що воно відповідає конкретним правилам, дотримується притаманних йому законів, наповнене раціоналізмом, почуттям міри, не виходить за людські масштаби. Класичні і класицистичні течії в різні періоди в тій чи іншій мірі відокремлювались і вдихалися мистецтвом Стародавньої Греції і Риму. Прихильники класичного мистецтва вважають його чудовим.
В другій половині XVIII століття теорія класицизму була розроблена італійським істориком та мистецтвознавцем, представником Академії св.Луки Дж.Веллорі. Після періоду падіння, коли Караччі вдалося повернути повагу до правил мистецтва і його суворого ордену, культ Рафаеля, який сповідував Веллорі, і принципи Караччі перейняли пізніші теоретики мистецтва і прихильники класицизму. В останню третину XVIII століття теоретична естетика в області художнього мистецтва розробила і розповсюдила думку, що форми бувають абсолютними і вічними; природа дає зразки, а людський розум відкриває їх незмінні закони. В середині XVIII століття, за часів виходу Іоганна Іоахіма Вінкеломанна, класичним стали вважати грецьке мистецтво, яке відрізнялося “тихою величчю і благородною простотою”. Це знайшло відображення у працях по естетиці другої половини XVIII і першої половини XIX століть, які проголошували, що грецьке мистецтво, це натура, яка досягла ідеалу, а йти за ідеалом, це те ж, що і йти за греками, а це не означає, що потрібно імітувати іхнє мистецтво, тільки творити так, як творили греки.
В різні періоди часу класичне і класицистичне мистецтво відрізнялося різноманіттям форм. Класичним періодом в грецькому мистецтві вважається V вік до нашої ери, іноді класичним вважають взагалі грецьке і римське мистецтво. Класичним вважають також мистецтво ренессансу, точніше мистецтво першої чверті XVI століття. Початок класичної течії в архітектурі барокко XVII і XVIII століть положив італійський архітектор Андреа Палладіо, який працював протягом 1540-1580 років, і ця течія отримала назву палладіанство.
Основною течією в мистецтві Франції другої половини XVII століття французи вважають класичним.
В середині XVII століття виникла нова класицистична течія в мистецтві, яка розповсюдилась поступово в передових у культурному відношенні країнах Європи і Північної Америки. Виникнення і розвиток нового напрямку було обумовлено факторами змін в соціально-політичному, економічному і культурному житті, зокрема появою французького раціоналізму і розвитком природознавства, точних і гуманітарних наук. Зріс інтерес до мистецтва Стародавнього Риму, який викликав, зокрема, намагання до археологічних досліджень з яких найбільш прославлені велися в Геркулануті і Помпеї. З часом ця зацікавленість розповсюдилась і на Грецію. Розвинулася теорія і історія мистецтва, головним чином на основі робіт Вінкельманна, який положив початок розвиткові сучасних досліджень стародавнього мистецтва. Знову зріс інтерес до творчості епохи Відродження, до живопису Рафаеля, а в архітектурі з великою силою проявилася течія палладіанства.
В мистецтві відобразилася філософія Просвітництва, яка включила в собі прагнення до досягнення практичних цілей, виправленні ідеї в житті, яка рекомендувала розширювати знання для просвітництва людей і яка проголошувала відмову від забобон, вихід із темряви і віри в палладістуючі явища. Вільномислячий “просвітлений” філософ, який намагався усвідомити розумом все існуюче, проголошував прагнути до соціальних реформ і загальному розповсюдженю просвітництва. Світська архітектура почала тоді розвиватися значно ширше сакральної і у зв’язку з новими потребами стали виникати будівлі, які повинні були слугувати швидко ростучим містам, потребам господарства, науки і просвітництва.
Центром, який приманював до себе в середині ХVІІІ століття художників і шанувальників мистецтва, стала Італія, яка була сконцентрована археологами, які вивчали античну культуру і мистецтво на основі розкопок, а також як країна Палладіо. Але всесвітнього визнання в області художньої творчості досяг тоді тільки скульптор Антоніо Канова.Але головним центром європейського мистецтва була Франція. Остаточною крапкою до напрямку класицизму стала поїздка маркіза де Марін’ї, директора королівських споруд, створена ним у суспільстві архітекторів Кошена і Суфло. Головним архітектором в період раннього класицизму 1750-1760 років був Жак Анж Габріель, а найбільш видатним представником повного класицизму вважається Суфло, творець церкви св. Женев’єви в Парижі, пізніше перебудованої в Пантеон. В останні роки ХVІІІ століття представником авангардного стилю був Клод Луї Давид, картини якого (наприклад “Клятва Гораціїв” – 1784 р.) мали великий вплив на розвиток художньої культури на межі ХVІІІ і ХІХ століть. В області скульптури всесвітнього визнання досяг Жак Антуан Гудон. Вплив Франції на розвиток класичного мистецтва і взагалі художньої культури епохи Просвітництва був настільки великий, що цей період до цих пір називають “французька Європа”.