ОРГАНІЗАЦІЯ МІЖБАНКІВСЬКИХ РОЗРАХУНКІВ

—установлює розцінки комісійних зборів за платіжні послуги,

що ним надаються;

—визначає вимоги щодо мінімального рівня залишків;

—здійснює контроль розміру кредиту, що надається банку-

ностро за рахунком, через обмеження обсягу овердрафтів протягом

одного робочого дня чи до початку наступного.Після відкриття рахунків визначаються операції, які виконувати¬муть банки-кореспонденти один для одного. Основною формою кореспондентських відносин є надання послуг клієнтам банків, на¬самперед обслуговування їхніх платіжних оборотів на основі доку-' ментарних операцій. Останні означають платежі, що виконуються на основі документів, які засвідчують факт перевезення товару, його оцінку, страхування і стан.

Перевагами цього виду розрахунків є обмеженість кола учасни¬ків розрахунків, оскільки два банки завжди краще і швидше домов¬ляться про умови проведення розрахунків, ніж ширше коло учасни¬ків, а також конфіденційність, точність, акуратність виконання розрахунків. Як правило, банки не відкриють кореспондентських рахунків за відсутності взаємної довіри і без всебічного обгрунту¬вання встановлення кореспондентських відносин. До переваг можна віднести і те, що банк бачить стан свого кореспондентського рахун¬ку після виконання кожної операції.

Недоліками цього виду розрахунків можна вважати велику тру¬домісткість і великі витрати на їх здійснення та, що найголовніше, погіршення стану ліквідності банку.

У складній банківській системі, що об'єднує велику кількість учасників, банкам невигідно встановлювати численні двосторонні зв'язки і мати безліч рахунків-ностро. Ці рахунки поглинають вели¬кі суми ліквідних коштів. Отже, банк може відкрити обмежену кіль¬кість рахунків-ностро в банках-кореспондентах, що стимулюватиме конкуренцію між останніми. Щоправда, у країнах з розвинутою економікою великі банки нерідко відкривають значну кількість ко¬респондентських рахунків, деякі з них і за межами своєї країни — від 300 до 500 і більше. При цьому, звичайно, використовується найновіша комп'ютерна та організаційна техніка. Так, один з най¬більших банків ФРН — Дойче Банк АГ — має 4 тис. кореспондентів у 184 країнах світу і тільки у Франкфурті-на-Майні веде близько 5 тис. поточних рахунків іноземних банків.

У країнах, де банківська система не є стабільною та збалансо¬ваною, зазначені незручності двосторонніх розрахунків посилюють¬ся зі збільшенням мережі розрахунків даного комерційного банку. їх можна подолати установленням численних кореспондентських

відносин між банками країни, але з єдиною централізованою ус¬тановою.

Розрахунки через кореспондентські рахунки, що відкрива¬ються в установах центральних банків. Потреба в централі¬зованій установі, що надає розрахункові послуги практично всім учасникам банківської системи, може бути задоволена через уста¬новлення ще однієї функції центрального банку країни, тобто ос¬танній може бути централізованою установою, що відкриває корес¬пондентські рахунки для комерційних банків.

Перелік операцій, здійснюваних за кореспондентськими рахун¬ками, відкритими в установах центробанку, у вітчизняній практиці досить широкий. Це операції:

—з кредитно-розрахункового, касового та іншого обслуговуван¬

ня клієнтів самого комерційного банку, що передбачає переказу¬

вання та стягнення коштів, пов'язаних з реалізацією продукції та