ОРГАНІЗАЦІЯ МІЖБАНКІВСЬКИХ РОЗРАХУНКІВ

1) розрахунки через організацію кореспондентських відносин

між комерційними банками. їх називають лоро-ностро;

2) розрахунки через кореспондентські рахунки, що відкривають-

ся в установах Центральних банків. Як правило, це повні розрахун-

ки, що виконуються індивідуально, на валовій основі. їх можна ха-

рактеризувати, як платежі брутто;

3) Розрахунки через клірингові установи. Це розрахунки, або

платежі нетто.

розглянемо кожен із цих видів детальніше.

Міжбанківські кореспондентські відносини. Ці відносини включають різноманітні форми співробітництва банків на засадах коректності, чесності та узгодженості щодо виконуваних операцій. Хоча банки конкурують за сфери впливу з метою залучення клієнтів та ділових партнерів на ринку, вони можуть бути і кореспондента¬ми, тобто клієнтами один одного.

Необхідність у кореспондентських відносинах виникає, коли банк не може запропонувати певні послуги своїм клієнтам, або коли відомо, що інший банк зробить це швидше, краще та дешевше. З ог¬ляду на це й обирають банки-кореспонденти.

Кореспондентські відносини між банками можуть виникати не лише в межах однієї країни, а й з іноземними банками. Цей вид ко¬респондентських відносин в основному використовується для між¬державних розрахунків. Для встановлення кореспондентських від¬носин з іноземним банком комерційному банку необхідно отримати генеральну ліцензію в центральному банку.

Організація кореспондентських відносин між банками передба¬чає відкриття рахунків один у одного.

Кореспондентський рахунок являє собою рахунок, на якому ві¬дображаються розрахунки однієї кредитної установи за доручен¬ням та за рахунок іншої кредитної установи. Він є різновидом де¬позитного рахунку до запитання і виконує ту саму роль, що й поточний рахунок підприємства, але з урахуванням специфіки ді¬яльності банку. Отже, кореспондентський рахунок банку в іншому банку — це пасивний рахунок у балансі банку-кореспондента. Якщо при цьому кореспондентський рахунок відкривається в установі центробанку, то на ньому зберігаються власні кошти комерційного банку, статутний, резервний, страховий та інші фонди банку.

Рахунок одного банку в іншому має дві назви, залежно від того, чи йдеться про нього з погляду банку, що надає послугу за рахун¬ком, чи з погляду банку, що користується цією послугою, хоча це — той самий рахунок. Припустимо, що банк X користується послугою банку У, який відкрив кореспондентський рахунок для банку X. Банк X є власником коштів на цьому рахунку. Для банку, що користу¬ється послугою (банк X), рахунок має назву ностро, а банк назива¬ється банком-ностро, або банком-респондентом. Для банку, що на¬дає послугу (банк У), рахунок має назву лоро, а банк називається банком-лоро, або банком-кореспондентом.

Рахунок-лоро = «Ваш рахунок у нас». Рахунок-ностро = «Наш рахунок у Вас».

Основні записи здійснюються на рахунку-лоро. Вони є вирі¬шальними для забезпечення своєчасності платежу, для виконання, якщо йдеться про запис у кредит рахунку. Банк-респондент може давати доручення про переказування коштів зі свого рахунку. З ог-

ляду на це банк-лоро є адміністратором платіжних доручень банку-ностро. Банк-лоро, однак, визначає умови використання рахунку-ностро, а саме: