ОРГАНІЗАЦІЯ МІЖБАНКІВСЬКИХ РОЗРАХУНКІВ

У ринковій економіці щодня укладається безліч угод. Безготів¬кові платежі між суб'єктами підприємницької діяльності зде¬більшого не можуть бути завершені в межах одного банку, тобто без розрахунків між установами, що їх виконують. Отже, всі розрахунки за угодами суб'єктів підприємницької діяльності, рахун¬ки яких відкриті в різних банках, є міжбанківськими розрахунками. Міжбанківські розрахунки являють собою систему організації та здійснення платежів за грошовими вимогами та зобов'язаннями, що виникають між банківськими установами.

Частина міжбанківських розрахунків призначена для здійснення економічних зв'язків між кредитними та фінансовими установами, зокрема для:

—розміщення грошових коштів у формі депозитів і кредитів;

—переобліку векселів;

—отримання кредитів центрального банку в порядку рефінан¬

сування;

—купівлі та продажу цінних паперів, включаючи державні.

Міжбанківські розрахунки обслуговують також різноманітні зов¬нішньоекономічні зв'язки, що виникають у процесі експорту-імпор-ту товарів та послуг, капіталів і міграції робочої сили. Саме тому їхня чітка і збалансована організація — запорука ефективного функ¬ціонування економічних процесів.

У сучасній банківській системі платіжно-розрахункова функція нарівні з прийняттям депозитів і видаванням позик належить до найважливіших банківських операцій. На здійснення розрахунків витрачається не менше двох третин операційного часу банківського персоналу.

В умовах ринкової економіки придбання товарів та послуг опла¬чується грошима, що перебувають або в обігу, або у формі депози¬тів на банківських рахунках, іноді використовується кредит. При цьому численні учасники економічного процесу — приватні особи, фірми, що діють на фінансових ринках та.в інших секторах економіки, — мусять враховувати проблему невизначеності терміну над¬ходження та виконання їхніх платежів. Ця невизначеність зумовле¬на низкою чинників:

—швидкістю, з якою боржник вживає заходів з метою здійснен¬

ня платежу;

—вибором засобу платежу та результативністю цього засобу з

погляду своєчасності та ефективності його оброблення;

—кількістю посередників, що беруть участь у платіжній операції;

—наявністю і вартістю кредиту, який використовується для компенсації тимчасового дефіциту готівкових коштів у платника.

Будь-якому учасникові економічного процесу недоцільно трима¬ти великі суми готівкою або у вигляді банківського депозиту до за¬питання для виконання своїх зобов'язань за платежами на випадок можливого несвоєчасного надходження коштів. Господарюючим суб'єктам вигідніше користуватися платіжними послугами банків, які можуть надати позики у разі нестачі коштів, що виникає внаслі¬док їх несвоєчасного надходження. Зі свого боку, банки завжди ма¬ють бути спроможними виконати платіжні доручення своїх клієнтів.

Однак і в банках може виникнути тимчасова нестача коштів, спричинена несвоєчасним їх надходженням, і через це банки зму¬шені звертатися до міжбанківського ринку або до центрального бан¬ку за короткостроковими позиками для погашення своїх зобов'язань за міжбанківськими розрахунками. Найкращим способом здійснен¬ня остаточних міжбанківських розрахунків вважається переказуван¬ня залишків коштів, що перебувають на рахунках у центральному банку, комерційним банкам — отримувачам коштів.