ОРГАНІЗАЦІЯ МІЖБАНКІВСЬКИХ РОЗРАХУНКІВ

Перша модель.

—Головний банк та філії розташовані в одному адміністратив¬

ному регіоні України.

—Головний банк та філії є прямими учасниками СЕП. Голов¬

ний банк керує роботою філій у СЕП за допомогою механізму лімітів.

Ця модель є найпростішою. Вона вимагає від банків лише незна¬чного доопрацювання програмно-технічних комплексів ОДБ для го-

ловних банків. її найістотнішим недоліком є те, що сфера дії обме¬жена одним адміністративним регіоном України.

Друга модель.

—Головний банк та філії розташовані в одному регіоні України.

—Головний банк має внутрішньобанківську платіжну систему

для організації обслуговування філій.

Ця модель дає змогу головному банку повністю керувати платі¬жними трансакціями філій у межах регіону. Так само, як і для пер¬шої моделі, сфера її дії обмежується одним адміністративним регіо¬ном України. Однак друга модель потребує наявності власної ВПС, до функцій та умов експлуатації якої НБУ висуває ряд певних вимог.

Третя модель.

Третя модель є територіальним розширенням другої моделі. Сферою її дії є територія всієї України. До основних її переваг слід віднести наявність єдиного коррахунку в межах всієї України та повний (прозорий) контроль головного банку над усіма міжбанків¬ськими розрахунками філій. Однак третя модель вимагає наявності повнофункціональної внутрішньобанківської платіжної системи, до функцій та умов експлуатації якої НБУ висуває досить жорсткі умови.

Четверта модель.

Ця модель є територіальним розширенням першої моделі. Сфе¬рою її дії є територія всієї України. До основної переваги першої моделі — простоти та зручності експлуатації для банків — додаєть¬ся можливість злиття кореспондентських рахунків усіх філій, неза¬лежно від місця їх розташування, керування філіями в масштабах всієї України. До недоліків цієї моделі слід віднести недостатнє ке¬рування головним банком початковими платежами філій, яке здій¬снюється лише методом обмеження загальних сум платежів, але не конкретним санкціонуванням головним банком кожної трансакції. Із зростанням кількості філій ускладнюється централізоване керування їхніми кредитними ресурсами, зростає потреба в збільшенні часу, необхідного головному банку на опрацювання інформації, що нада¬ється, та зворотного зв'язку з його боку у вигляді керівної інформа¬ції. Тому четверту модель доцільно застосовувати для дрібних та середніх банків із кількістю філій не більше 30-40.

П'ята модель.

П'ята модель є поєднанням четвертої та другої моделей. Структу¬ра підпорядкованості філій є дворівневою. При цьому на першому рівні (головний банк і філії першого рівня, так звані регіональні уп¬равління комерційного банку) діють механізми роботи за четвертою моделлю, тобто керування загальною платоспроможністю філій за ме¬ханізмом лімітів. На другому рівні кожне регіональне управління вис¬тупає для філій свого регіону (філій другого рівня) в ролі головного