ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ НАУКИ

Іноді, визначаючи науку, намагаються визначити її сутність з допомогою кількісного

переліку всіх її сторін і проявів. Так, у "Філософському словнику" наука визначається як

сфера дослідницької діяльності, спрямована на виробництво нових знань про природу,

суспільство і мислення, яка включає в себе всі умови і моменти цього виробництва, з їх

знаннями і здібностями, кваліфікацією і досвідом, з розподілом і кооперацією науковоїпраці; наукові установи, експериментальне і лабораторне обладнання; методи

науково-дослідної роботи; понятійний і категоріальний апарат; систему наукової

інформації, а також усю суму наявних знань, що виступають як передумови або засоби чи

результати наукового виробництва. Ці результати можуть також виступати як одна з форм

суспільної свідомості.

Безперечно, наука — надзвичайно складний і багатоаспектний соціальний феномен. Вона одночасно є системою об'єктивних знань і певним видом діяльності людей, засобом

пізнання світу, найважливішим фактором розвитку виробництва і знаряддям перетворення

світу.

Оскільки наукове визначення є стислим вираженням сутності предмета, до нього мають увійти не всі властивості, сторони і зв'язки науки, а тільки найбільш суттєві. Разом з тим, визначаючи поняття "наука", слід завжди мати на увазі її багаторівневу сутність,

враховувати зміни обсягу і змісту цього поняття в процесі суспільного розвитку. Кожне

наукове поняття виникає в певних історичних умовах. Але в зв'язку з тим, що процес

пізнання безперервний, відбувається і безперервна зміна змісту понять, які поглиблюються,

розширюються, збагачуються, уточнюються, стають більш конкретними. При цьому слід

пам'ятати про умовне і відносне значення всіх визначень взагалі, які ніколи не можуть охопити всебічні зв'язки і явища в їх повному розвитку.

Системний підхід до вивчення науки дає можливість виявити її внутрішню природу як певну цілісну систему, що являє собою органічну єдність взаємопов'язаних сторін: наукового знання і наукової діяльності. Будучи такою системою, наука виконує роль соціального інституту.

Для того, щоб здійснити синтез згаданих проявів науки, необхідно зафіксувати їхню

внутрішню єдність. Тому наукове знання і наукову діяльність треба розуміти як діалектичні

протилежності, тобто як щось єдине і в той же час відмінне в собі. Очевидно, ця проблема