ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ НАУКИ

людей, устрій суспільного життя.

Представники досить поширеного філософського напрямку — екзистенціалізму

визначальним у житті людини і суспільства визнають знаходження внутрішньо вільною

людиною своєї сутності.

Як відомо, загальним принципом екзистенціалізму є висловлювання: "Існування передує

сутності". Видатний французький письменник і філософ Жан-Поль Сартр вважає, що індивід

у сучасному суспільстві це відчужена істота, і цей конкретний стан він підносить до статусу

людського існування взагалі. Всезагального значення космічного жаху набувають у Сартра

відчужені форми людського існування, для яких характерна стандартизація індивідуальності,

усунення від історичної самостійності; вони підвладні масовим, колективним формам

побуту, організації, держави, стихійним економічним силам. Замість самостійного критичного мислення панують суспільно-примусові стандарти та ілюзії, вимоги суспільної думки та чуток. Навіть об'єктивний розум науки часто виявляється відділеним від людини і виступає як ворожа їй сила. Таке ж "неістинне" існування відчуженої від себе людини притаманне і речам природи, які глухі щодо людини, пригнічують її своєю присутністю.

Але людина має свободу волі. Завдячуючи волі, індивід здатний формувати свою сутність,

він "збирає", проектує себе як такого. Індивід не може бути чимось заданим, він постійно

будує себе, удосконалює за допомогою своєї активної суб'єктивності. Тому він завжди має

бути відповідальним за самого себе, за своє існування та навколишнє середовище.

Між прагненням сформувати свою сутність, реалізувати її у навколишній дійсності, тобто

"людським", і тим, що протистоїть відчуженим і реально існуючим, тобто "антилюдським",

існує боротьба, суперечливість. Ось ця взаємодія й боротьба між ними і є, за Сартром,

джерелом історичних доль людей, прихованим рушієм історії.

Розглянуті точки зору характеризуються, в основному, таким підходом до визначення

причин та основи розвитку суспільства, коли спонукальними причинами людської

діяльності, згідно з розглянутими концепціями, є свідомість, духовне, ідеальне.

Це положення базувалося на тому явному факті, що в суспільстві діють люди, які володіють

свідомістю і керуються в своїй діяльності певною метою. Звідси робився висновок про