ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ НАУКИ

проблем, для вирішення яких необхідно звернення до науки, і таких формулювань цих

проблем, які б дали змогу розглядати їх як наукові завдання.

Розвиток будь-якої галузі науки має чотири фази. Перша фаза є латентною, вона починається з виникнення "зародкових" робіт, роль яких встановлюється, звичайно, тільки при подальшому історичному аналізі. Друга фаза — період початкового оформлення і розвитку ідей. Вона характеризується "вибуховим" зростанням інформації при менш швидкому зростанні кількості авторів. У третій фазі — період експлуатації ідей — галузь

стає доступною для освоєння ширшому колу авторів. Кількість авторів і публікацій помітно

зростає, але темпи цього зростання знижуються. В цей період уданій галузі можуть

зародитися "гарячі точки", які з часом відділяються від неї і перетворюються в самостійні

галузі досліджень. Четверта фаза названа періодом насичення: галузь вичерпує себе,

основні ідеї переходять у підручники. Далі можливий розпад на декілька галузей або зникнення як самостійної галузі досліджень.

Якщо в тій чи іншій галузі науки відбувається докорінна ломка системи основних наукових понять, теорій, принципів і законів, відбувається повна перебудова методу мислення вчених, самого способу розуміння і пояснення пізнаваного світу, то в даному випадку ми маємо справу з науковою революцією.

Наукова революція як закономірність розвитку науки має дві функції, які вона інколи

виконує одночасно у взаємозв'язку, а інколи — послідовно, одну за одною. Перше завдання

наукової революції (її перша функція) має негативний, критичний, руйнівний характер:

потрібно рішуче, революційним шляхом, до самих підвалин зруйнувати всю систему старих понять, теорій, принципів і законів даної науки. Без виконання цього

революційно-критичного завдання не може бути усунута основна перешкода для розробки і

прийняття нових поглядів, нового способу мислення вчених, не може бути розчищенийшлях для проникнення в науку нових ідей і положень.

Друге, причому найважливіше, завдання наукової революції є позитивне, конструктивне, творче: необхідно виробити, обгрунтувати і утвердити в науці систему нових понять, теорій, принципів і законів, а разом з цим — нове мислення вчених, новий спосіб сприйняття і розуміння світу, який вивчається ними. Без виконання цього позитивного, творчого завдання наукова революція не може бути доведена до свого логічного реального

завершення.

Внаслідок наукових революцій відбуваються суттєві зміни в структурі наукового знання, в побудові наукових теорій. Сучасна наука характеризується виникненням метатеорій і метанаук як специфічних форм наукового знання, прагненням усвідомити основи, що лежать у фундаменті побудови наукових теорій.

Сучасне наукове знання набуло до краю абстрактного характеру, оскільки важко встановити зв'язок його понять з об'єктивною реальністю. Проте це не зробило його менш практичним, навпаки, абстрактні теоретичні системи науки нашого часу дають можливість в принципі оволодівати і керувати різними процесами природи.