ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ НАУКИ

об'єднуються в одну на основі єдиної ідеї.

Для розуміння суті цього процесу необхідно з'ясувати логіко-гносео-логічну функцію ідеї, в

якій органічно поєднуються два моменти, необхідні для науки: об'єктивно-істинне

відображення дійсності і створення форм її перетворення із встановленням засобів

практичної їх реалізації. Перший момент виражає споглядальну сторону знання, а другий —

дієво-практичну. В ідеї вони злиті воєдино і завдяки цьому ідея виступає своєрідним

гносеологічним ідеалом, до якого прагне пізнання. Зрештою, наука створює теорії для того,

щоб творити ідеї — форми, в яких людина здійснює свою мету щодо перетворення

дійсності. Щоб утвердити себе в світі, знання мусить стати ідеєю.

В ідеї об'єктивне підноситься до рівня мети і прагнень суб'єкта, створенийоб'єктивно-істиний образ стає його внутрішньою потребою, тим, що він має внести в світ у процесі своєї практичної діяльності. Це з одного боку. А з другого — в ідеї цілі і прагнення людини набувають об'єктивного характеру, і через свою об'єктивну істинність, через матеріальну діяльність самі стають об'єктивною реальністю.

Щоб сформувати ідею, потрібні знання не тільки про об'єкт, а й про суб'єкт, його мету і

прагнення, суспільні потреби, про засоби і шляхи втілення теоретичного знання в життя.

Ідея виступає як ідеал у кількох аспектах: у ній в концентрованому вигляді виражені

досягнення наукового знання. Вона містить у собі прагнення до практичної реалізації, до

свого матеріального втілення, містить знання про саму себе, про шляхи і засоби своєї

об'єктивізації.

Будь-яка наукова ідея — історично минущий ідеал пізнання, який з часом перестає бути

ідеалом, а суб'єкт досягає знання більшої об'єктивності і повноти з більшими реальними

можливостями для реалізації, а тому створює новий ідеал.

Ідея — це кінець знання і початок речі. Ідея реалізується не тільки в практичній, айв

теоретичній діяльності людини. В будові науки ідея виконує синтезуючу функцію, об'єднує

знання в певну єдину систему теорій. Синтезуюча функція ідеї випливає з її природи. В ідеї

відбито пізнання фундаментальної закономірності, яке дає основу для об'єднання понять і

теорій. В ідеї знання досягає вищого ступеня об'єктивності, що створює умови для синтезу