ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ НАУКИ

550

Історія розвитку науки показує, що аналіз та перегляд вихідних понять інколи призводить до

революційних змін у ній. Поняття в науці виступає у вигляді системи, що утворює теорію.

Теорія є найвищим рівнем синтезу знання. В ній воно досягає певної міри повноти і

завершеності, набуваючи водночас безумовного характеру. Окремі поняття науки

абстрактні і суб'єктивні. В теорії, яка є вираженням чогось цілого, тенденцією розвитку

предмета, проявляється об'єктивність змісту понять науки.

Теорія — особлива форма пізнання, що має свою структуру. Загальне для всіх теорій те, що

вони є системою знань. Йдеться про те, що в науковій теорії судження і поняття певним

чином пов'язані між собою, утворюють певну цілісність.

Але не кожна сукупність понять і суджень становить наукову теорію. Необхідно, щоб ця

система знання описувала і пояснювала явище, виявляла закономірні зв'язки, знання яких

необхідні для практичної і теоретичної діяльності людини.

Судження і поняття в теорії становлять певну єдність, що знаходить своє вираження в

об'єднуючому началі, яке відображає важливий для даної сукупності явищ зв'язок. Таким

чином, теорію можна визначити так: система наукового знання, що описує і пояснює певну

сукупність явищ, дає знання реальних основ висунутих положень і зводить відкриті в даній

галузі закономірні зв'язки до єдиного об'єктивного начала.

Сучасна формальна логіка бачить в теорії мову — систему знаків, пов'язаних між собою за

певними, заздалегідь заданими правилами, і тільки з цього боку вона займається логічним

аналізом теорії.

Функція теорії — не тільки звести в систему досягнуті результати пізнання, а й служити

шляхом до нових понять, законів, які глибше і повніше відображають досліджуваний

предмет.

Слід також відзначити, що починаючи з XIX ст. відбувається створення теорій, які