ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ НАУКИ

людей з виробництва, розподілу, обміну, споживання та зберігання духовних цінностей. Під

духовними цінностями розуміються ідеї, уявлення, наукові знання, ідеали, виробництво яких

здійснюється за допомогою певних соціальних інститутів. Духовне виробництво охоплює

собою освіту, ідейне, моральне, релігійне, естетичне, правове виховання, різні форми

залучення людей до духовної культури через систему культурно-масових закладів,

просвітницьких організацій, засобів масової інформації тощо.

Культурно-історичним результатом духовного виробництва є нові духовні, інтелектуальні та

фізичні якості людини, насамперед наука та мистецтво. Останні виступають як органічна

частина виробництва людини з усіма її соціальними якостями. Результатом діяльності

вчених і художників є створення наукових та художніх творів. Перші з них слугують

формуванню у людини аналітичних пізнавальних здатностей, тобто здатностей до пізнання закономірностей розвитку природи та використання результатів знання в суспільному виробництві. Твори мистецтва є засобом розвитку творчих людських здібностей до самовдосконалення, до саморозвитку. Саме завдяки цьому мистецтво якнайбільше може служити показником духовного розвитку суспільства. Адже здатність до саморозвитку, самовдосконалення, які формуються мистецтвом, є найбільш суттєвою здатністю людини.

Наука та мистецтво як сфери виробництва людських сил реалізують себе насамперед

шляхом взаємодії між собою, а також з іншими сферами цього виробництва. Тільки разом,

у взаємодії всі ці сфери (елементи) виявляють свою залежність у кінцевому підсумку від

виробництва матеріальних благ.

Виробництво людської сили і виробництво матеріальних благ перебувають у тісному

взаємозв'язку. В процесі виробництва матеріальних благ створюються два різновиди

матеріальних цінностей: засоби виробництва і предмети споживання, тобто життєві засоби.

У свою чергу засоби виробництва споживаються всередині самого виробництва, яке їх

породило. Предмети споживання (життєві засоби) шляхом розподілу та обміну слугують

виробництву людських сил. Звідси випливає, що процес виробництва суспільного життя

виступає одночасно і як виробництво матеріальних благ, і як виробництво людських сил.

Обидва виробництва є самостійними і в той же час переходять одне в одне і не можуть

існувати у відриві одне від одного. Відбувається взаємообмін між робочою силою та