Форми і методи професійної підготовки майбутньо-го вчителя

Предметна підготовка (блок спеціальних дисциплін) спрямована на за-своєння логіки розгортання змісту конкретного наукового знання як скла-дової частини загально людської культури і як засобу розвитку особистості учня. Він включає вивчення дисциплін необхідних для тієї чи іншої галузі знань і діяльності (математика, філологія, історія, біологія і под.) на сучас-ному рівні розвитку суспільства.

Педагогічна культура у реальному педагогічному процесі виявляється в єдності із загальнокультурними і моральними проявами особистості педагога.

Культура зовнішнього вигляду ідеального вчителя – це його невід’ємна частка. Вона виконує професійну функцію: сприяє вихованню художньо-естетичних смаків учнів та гармонійно уособлює професійну діяльність вчителя. Одяг повинен бути естетично витриманий: гарний, в кольоровій гамі переважають помірні насичені барви. Стиль одягу – діловий, але не сіро-буденний. У манері одягатися знаходять вияв уміння враховувати місце, вік, нагоду, пори року, контингент вихованців та конкретну ситуацію. Із гардероба вчителя, який використовується у професійній діяльності, виключається: ультрамодний одяг, незвичайний фасон якого відволікає увагу учнів, одяг занадто яскравих тонів, що стомлює і дратує учні. Взуття має бути чисте, відремонтоване, зручне, легке, елегантне. Висота каблука оптимальна, а стукіт каблуків не відволікає уваги учнів. Вибір прикрас повинен демонструвати почуття міри, смак. Не можна використовувати надто дорогих і яскравих коштовностей, щоб не відволікати увагу учнів. Волосся має бути завжди чисте, ретельно зачесане. Не допускати надміру експериментів зі своїм волоссям, щоб химерні зачіски і часті зміни кольору не відволікали уваги учнів. Макіяж повинен гармоніювати із одягом, зачіскою, аксесуарами, прикрасами. Макіяж має залежати від погоди, пори року, віку, обставин; йому має бути притаманне почуття міри.

Ще однією важливою характеристикою діяльності вчителя є його мо-вна культура. Мова – найважливіший засіб спілкування вчителя з учнями, головний інструмент педагогічної праці. Вона є засобом безпосереднього впливу на свідомість і поведінку учнів. Важливі показники мовної культу-ри педагога – змістовність, логічність, точність, ясність, стислість, просто-та, емоційна виразність, яскравість, образність, барвистість мовлення, пра-вильна літературна вимова, вільне, невимушене оперування словом, фоне-тична виразність, інтонаційна різноманітність, чітка дикція, правильне ви-користання логічних наголосів та психологічних пауз; взаємовідповідність між змістом і тоном, між словами, жестами та мімікою. Важливими у мов-ленні педагога є постановка голосу, його тон. З учнями треба розмовляти так, щоб вони відчували в мові педагога його волю, душу і культуру.

Манери вчителя – це зовнішня форма його поведінки в соціумі: учнівському, батьківському та учительському колективах. Чим досконаліші ці манери, тим більша сила їх виховного впливу. Вчитель повинен впевнено володіти манерами, що відповідають нормам етикету на даному етапі розвитку людства. Розглянемо деякі вимоги, які ставляться до манер вчителя:

1. Вчительські манери ґрунтуються на загальноприйнятих нормах по-ведінки людей цивілізованого суспільства.

2. Манери вчителя повинні бути природними й невимушеними. На це звертає увагу К.Д. Ушинський. Він го¬ворить, що: “... не повинно бути шту-чності, навмисності. Природними та живими мають бути міміка і жести учителя, вони повинні виражати непідробну зацікавленість у подіях, що відбуваються під час навчання”.

3. Манери педагога мають бути гуманістично спрямованими. Відомий лозунг медпрацівників “Не зашкодь” можна повною мірою віднести і до професії вчителя. Навіть учительсь¬кий погляд важить надто багато для ді-тей, щоб його ігнорувати. Вчитель не має права зашкодити психіці дити¬ни ні поглядом, ні жестом, ні мімікою, ні словом. В.О. Сухомлинський вва¬жає, що учителю, перш ніж робити дисциплінарне зауваження учневі, тре-ба лагідно доторкнутися до його плеча чи покласти руку на голову, заг¬лянувши в очі. Така поведінка вчите¬ля буде воістину гуманна.4. Учительські манери повинні мати яскраво виражений особистісний характер. Особлива посмішка і жес¬ти, стиль спілкування, манери віта¬тись тощо у кожного свої, тому така своєрідність і вабитиме дітей. В зв'яз¬ку з цим необхідно чітко відпрацюва¬ти і, можливо, довести до автоматиз¬му свій особливий стиль учительсь¬ких манер. В історії педагогіки є ціка¬ві приклади щодо цього. Так, І.Я. Франко написав спогад, присвячений вчи-телю гімназії, де він навчався, Е. Турчинському. У фрагменті його розпові-ді є такі рядки: “Радість, сму¬ток або гнів ми розуміли швидше з його очей, обличчя, рухів, ніж з його слів. І треба було бачити, як з появою задоволе-ної усмішки на його обличчі, прояснювалися обличчя його учнів, весь клас охоплювався радістю”

5. Учительські манери мають бу¬ти естетично витриманими. А.С Макаренко наполягає, що вихователь не може нехтувати естетикою свого зовнішнього вигляду. У закладі, де працював цей відомий педагог, було прийнято на роботу приходити в най¬кращому одязі. Учитель із нечищеним взуттям чи несвіжою носовою хустинкою на урок не допускався.