Форми і методи професійної підготовки майбутньо-го вчителя
Поряд з основними формами перевірки знань студентів в вузах широ-ко використовуються й такі, як колоквіум та індивідуальна співбесіда. Ці форми дозволяють не тільки виявити рівень знань та умінь студентів, а й визначити спрямованість їх інтересів. Колоквіуми, як правило, проводять-ся напередодні лабораторних занять, педагогічної практики для з’ясування рівня теоретичних знань студентів.
Дипломні і курсові роботи, реферати виконуються в плановому по-рядку (відповідно до навчального плану).
Реферат — виклад суті будь-якого питання, публічної лекції. При на-писанні реферату слід проаналізувати роботу (або ряд робіт), що вивчаєть-ся, викласти суть її (їх) власними словами, висловити своє ставлення до викладеного. Це завдання корисне як в освіті му плані, так і у виховному. Вивчення робіт на одну тему (проблему) розширює кругозір студента, а вимога звести роботу кількох авторів в єдине русло і при цьому стисло ви-класти суть їх висловлювань власними словами тренує пам'ять і здатність до аналізу і узагальнення. Показ власного ставлення до проблеми вчить відстоювати свою точку зору, формує переконання, виховує морально, Їх обсяг здебільшого становить 10-15 сторінок.
Рецензування вимагає детального аналізу і широкої, логічно стрункої системи аргументів, доказів. Щоб дати обґрунтовану оцінку чого-небудь, треба мати досить глибокі і різнобічні знання. До рецензування наукової літератури студенти готуються поступово: від анотації описової до анота-ції критичної, а далі — до рецензії.В педагогічних вузах поки що немає установки, щоб дипломні роботи писали всі (без винятку) студенти. Такий порядок існує на, деяких факуль-тетах університетів; реальне дипломне проектування є на окремих факуль-тетах будівельного інституту та в деяких інших вузах. Добровільність і за-гальна висока успішність є запорукою виконання якісної дипломної робо-ти; її обсяг не має перевищувати 40 - 50 друкованих сторінок. Дипломна робота за структурою нагадує кандидатську дисертацію: вступ (із зазна-ченням актуальності, об’єкта і предмета роботи, мети і практичної значу-щості дослідження); у першому розділі дипломної роботи міститься теоре-тичне, у другому - дослідно-практичне висвітлення теми з наведенням прикладів, узагальненнями, з використанням формул, таблиць, а також унаочнення у вигляді графіків, діаграм, малюнків. Дипломною роботою керує досвідчений викладач, її захист відбувається на державному екзаме-ні. Допуск дипломної роботи до захисту здійснюється на засіданні кафедри після рецензування її одним-двома викладачами, які не були керівниками даної роботи.
Протягом п’ятирічного навчання студентові доводиться писати 5 - 6 планових курсових робіт. За обсягом курсова робота вдвічі менша за дип-ломну (20—25 сторінок). Якихось стандартів щодо написання її немає, все залежить від ініціативи студента і традиційних правил, яких дотримується кафедра. Загальна тематика курсових робіт також затверджується кафед-рою, але викладачі й студенти можуть використовувати й ініціативні теми.
Засвоєння різноманітних форм та методів активного навчання допома-гає майбутнім педагогам швидше набути професійного досвіду, глибше усвідомити соціальне призначення професії вчителя. Саме тому до кожно-го практичного заняття доцільно розробляти практичні завдання, спрямо-вані на розвиток мислення майбутніх вчителів та формування практичних умінь і навичок виховної роботи з дітьми, підлітками, юнаками. На прак-тичних заняттях широко використовуються активні методи навчання, зок-рема аналіз педагогічних ситуацій і виховних задач.
Виховна задача – це мета, що задається педагогом у визначених умо-вах (ситуації), яка передбачає перехід вихованця з вихідного рівня на якіс-но новий рівень розвитку його вихованості. Виховна задача є результатом усвідомлення педагогом утруднення, яке виникло в певній ситуації і яке не має однозначного розв’язання. Подолання утруднення відбувається шля-хом знаходження оптимального способу його розв’язку. Виховна задача ґрунтується на меті, яка передбачає своїм результатом не тільки усунення конфлікту, але й виникнення потреби суб’єкту діяльності у самовихованні, саморозвитку.
На сучасному етапі розвитку педагогічної науки відбуваються спроби класифікації педагогічних виховних ситуацій, задач (А.П. Акімова, Ю.К. Бабанський, Н.В. Кузьміна, Л.В. Кондрашова та ін.). під типологією виховних задач розуміємо класифікацію, яка являє собою співвідношення між різними типами виховних задач. За основу пропонованої класифікації взято ті відношення, що виникають між основними компонентами задачі (її предметом і вимогою) та тим, хто її розв’язує, так звані віднесені задачі. Вони поділяються на зовнішні та внутрішні. Зовнішня задача – це задача, що виникає в реальній педагогічній діяльності у вигляді утруднення, яке відчуває педагог під час своєї роботи. Задача набуває виховного характеру тоді, коли вчитель спроможний цілеспрямовувати умови ситуації таким чином, що вони перетворюються на стимулюючий фактор розвитку особи-стості учня. Внутрішня виховна задача (відносно пе6дагога) – це задача. Що сформульована самим педагогом на основі вимог, які поставлені ззов-ні, наприклад, на основі суспільних вимог. Відносно учня ця задача споча-тку виступає як зовнішня. Проте, якщо вона сприймається вихованцями як керівництво до практичної дії, то з зовнішньої перетворюється на внутрі-шню.