Форми і методи професійної підготовки майбутньо-го вчителя
Як правило, практика проходить в активній формі, тільки перше зна-йомство практикантів з дошкільним закладом і педагогічним училищем відбувається у формі спостереження за діяльністю вихователя, викладача, завідуючої, методиста, а також вивчення навчально-методичної докумен-тації, бесід з дітьми, педагогами та ін. Таке постійне спілкування з дітьми, починаючи з першого курсу, забезпечує можливість глибокого оволодіння основами педагогічної майстерності.
Кожний вид педагогічної практики має свої конкретні завдання і зміст, з якими студенти знайомляться на установчій конференції, куди запрошу-ються і викладачі-методисти, працівники дошкільних закладів.
Завершальним етапом педагогічної практики є підсумкова (заключна) конференція. За результатами, педагогічної практики, студенту виставля-ється диференційована оцінка з урахуванням характеристики, яку дав практиканту педагогічний колектив дошкільного закладу чи педагогічного училища. Студенти, робота яких у період практики визнана незадовільною, проходять її повторно, повністю або частково.
Успіх педагогічної практики залежить від вибору базової установи, оптимальної реалізації найдосконаліших методів і прийомів роботи в кон-кретних умовах, методичного рівня і майстерності викладачів (виховате-лів). Вони особистим прикладом активізують творчу самостійність студен-тів у виконанні завдань практики, допомагають формуванню сумлінного ставлення до роботи, відповідальності, цілеспрямованості. Саме ці фактори багато в чому визначають професійну придатність майбутнього спеціаліс-та.
Педагогічна практика інтегрує в професійній освіті не тільки знання з психолого-педагогічних дисциплін, а й знання з суспільних і спеціальних навчальних предметів.
У період практики здійснюється велика виховна робота, спрямована на формування професійних навичок, активної життєвої позиції, сукупнос-ті громадянських і моральних якостей майбутнього педагога. Студент і студентський колектив виступають одночасно і як об’єкт і як суб’єкт вихо-вання. Виховання студентів органічно пов’язане з їх підготовкою до робо-ти з дітьми.Педагогічна практика може розглядатися як головна ланка співробіт-ництва інституту і дошкільного закладу або педучилища по орієнтації сту-дентів на постійне підвищення своєї кваліфікації. Критеріями оцінки спі-льної роботи вузу, педагогічного училища з підготовки студентів до ви-кладацької і виховної роботи можуть бути: взаєморозуміння цілей діяльно-сті і шляхів її здійснення; спільне керівництво педагогічною практикою; погодженість дій і двобічне прагнення до досягнення високого рівня педа-гогічної підготовки студентів у вузі і педучилищі; готовність керівників управлінь і відділів народної освіти, дошкільних установ, вихователів до пошуку найдосконаліших шляхів і форм цієї роботи.
У процесі педагогічної практики студенти насамперед адаптуються до діяльності дошкільного працівника або викладача педагогічного училища, знаходять своє місце у взаємодії дитячого і педагогічного колективу, усві-домлюють й оцінюють правильність професійного вибору, наявність у себе необхідних якостей для педагогічної діяльності. Це початок формування професійної майстерності. Студенти оволодівають прикладними професій-но-педагогічними знаннями, що сприяє успішному засвоєнню теоретичних курсів, у них формуються уміння планувати свою роботу, розподіляти до-ручення, добирати необхідний матеріал й втілювати його у конкретні справи, оцінювати хід і результати роботи, ставлення до неї вихованців, порівнювати свою роботу з роботою товаришів.
Важливою ділянкою педагогічної практики є виконання творчих за-вдань, включення студентів у навчально-дослідну роботу (НДРС), що по-легшує пристосування їх до умов роботи в дошкільному закладі, педагогі-чному училищі. На прикладі поглибленого аналізу однієї з педагогічних проблем студенти легше включаються в багатошаровий педагогічний про-цес, розуміючи внутрішні механізми вирішення реальних виховних ситуа-цій. Виконання творчої роботи сприяє формуванню комплексу умінь — обрати проблему, сформулювати завдання, визначити їх місце в ієрархії виховних цілей, обґрунтувати шляхи вирішення, дати аналіз з науково-теоретичних позицій. Творчі роботи студентів стимулюють дослідницький підхід до професійної діяльності. Як правило, про найцікавіші і найзнач-ніші результати цієї роботи студенти доповідають на заключних (підсум-кових) конференціях.
Значне місце у процесі формування особистості майбутнього спеціалі-ста належить суспільно корисній праці. Саме тут студент набуває організа-торських якостей, ідеологічного загартування, навичок вихователя, він зростає як особистість і водночас як майбутній спеціаліст. Соціальна акти-вність студента передбачає усвідомлену готовність до суспільно корисної праці і практичну реалізацію цієї готовності в конкретній діяльності в ін-тересах суспільства.
На старших курсах студенти в процесі педагогічної практики викону-ють ролі вчителя-предметника і дублера класного керівника. Ними керу-ють два викладачі – методист з кафедри педагогіки і з кафедри викладання профільного предмета. Як правило, педагогічні інститути узагальнюють усі завдання практики в спеціальному методичному виданні. Під час прак-тики її керівники проводять з студентами методичні семінари, студенти ведуть науково-пошукову роботу, збираючи матеріал для дипломної або курсової роботи, вчаться індивідуально працювати з окремими учнями. Педагогічна практика на 4 курсі триває шість тижнів, на п’ятому – вісім тижнів. Усього практика студентів на І-V курсах триває 20 тижнів (у де-яких вузах до 26-ти). Як показує досвід, при сумлінному ставленні студен-та до своїх обов’язків цього терміну цілком достатньо, щоб опанувати пе-рші навички педагогічної праці згідно з уміннями, про які йдеться у про-фесіограмі студента-педагога і кодексі професійної етики вчителя. Якщо студенти четвертого і п’ятого курсів під час педагогічної практики залу-чаються до реального педагогічного процесу, то відбувається новітнє усві-домлення вимог до себе, виникає реальна потреба в усуненні недоліків, які можуть з’являтися з якихось організаційних причин. Наразі студентам зда-ється, що все виходить не так вже і погано. Та з часом колективний аналіз проведених студентами заходів, поради керівників педпрактики, вчителів школи, товаришів призводять студентів до самоаналізу. Тоді студенти і ке-рівники педагогічної практики починають розуміти, що багато у самовихо-ванні студентів не враховано і виникає необхідність навчатись самопізнан-ню, самоспостереженню, самоаналізу і самооцінці безпосередньо під час практики, аби вони дісталися рівня самовипробування їх реальної підгото-вленості до роботи в школі. За цей час студенти, як ніколи потребують до-помоги педагогів, вона повинна бути перш за все індивідуальною, бо од-ному студенту потрібна допомога в процесі самопізнання, а іншому необ-хідні зміни в його індивідуальній програмі практики; для кожного студента необхідно визначити відповідні методи надання індивідуальної допомоги, яка знадобиться при його власному плануванні процесу самовиховання, при подальших реальних діях з самовдосконалення.Складовою частиною процесу навчання у вузі є контроль і оцінка знань, умінь студентів. Основна форма контролю – заліки й екзамени. При цьому здійснюються не лише контролюючі, а й навчальні, виховні функції. Заліки й екзамени у вузі – це підсумкова перевірка засвоєння навчальних програм у цілому або окремих їх розділів. Викладач не обмежується конс-татацією рівня засвоєних студентами знань, умінь і навичок, а й пропонує певну роботу по вдосконаленню їх. Як правило, заліки передують екзаме-наційній сесії. На заліках застосовуються як усні, так і письмові форми ко-нтролю. Студентів, які на семінарах і практичних заняттях продемонстру-вали відмінні знання, за рішенням відповідної кафедри можуть бути звіль-нені від заліків та екзаменів. Заліково-екзаменаційна сесія зобов’язує сту-дентів відновити у своїй пам’яті вивчений матеріал, доповнити свої знання на основі роботи з першоджерелами, осмислити основні питання курсу. Сесія проходить двічі на рік в суворо встановлені навчальним планом строки. В окремих педагогічних інститутах є досвід концентрованого ви-вчення окремих дисциплін з наступним складанням заліків та екзаменів. Студентам, які за рішенням ради факультету навчаються за індивідуаль-ним графіком, дозволяється складати заліки й екзамени протягом семестру. Заліки поділяються на диференційні (з бальною оцінкою) і недиферен-ційні (коли обмежуються оцінкою “зараховано”). Під час заліку особливу увагу звертають на вміння студентів користуватися раніше набутими знан-нями, встановлювати міжпредметні зв’язки. Наприкінці кожного семестру студенти складають екзамени, а по закінченні вузу – державні екзамени. Екзамени – це складна і сувора перевірка знань студентів. Рекомендується, щоб на кожному екзамені була створена вимоглива, але доброзичлива ат-мосфера, де здійснювалося б об’єктивне оцінювання знань; важливо, щоб були точно сформульовані питання в білетах, гранично зрозумілий опис практичних завдань, що додаються до теоретичних питань. Напередодні екзамену проводяться добровільні консультації, ознайомлення студентів з питаннями. Допомога їм у придбанні літератури (через кабінети і бібліоте-ку) також є функцією кабінету кафедри. Екзаменаційна сесія – найвідпові-дальніший період у житті вищої школи, і ця загальновідома істина щоразу підтверджується на практиці. Оцінка знань на екзаменах виставляється згі-дно з відповідями студента на питання білету. Екзаменаційні білети скла-даються і затверджуються відповідними кафедрами згідно з програмою курсу. В процесі екзамену студент має право один раз замінити білет, але при цьому оцінка знижується. На екзамені перевіряються повнота знань, уміння застосовувати їх у майбутній педагогічній діяльності, в житті, кон-тролюється розуміння студентами основних законів. Принципів, правил даної науки, вміння самостійно працювати з літературою і творчо підходи-ти до вирішення проблем, а також розвиток у них таких розумових опера-цій, як аналіз і синтез, абстрагування і конкретизація, узагальнення тощо. Рівень виконання цих операцій – дуже важливий показник професійної підготовки спеціаліста. Знання, вміння й навички студентів оцінюються в балах і у формі оціночних суджень викладача. При цьому екзаменатор ке-рується “Примірними нормами оцінки знань і умінь студентів”, визначе-них у Статуті вищої школи. Більшість студентів ставляться до екзаменів з високою відповідальністю насамперед тому, що вони мають змогу переві-рити рівень своєї підготовки, продемонструвати глибокі знання і творчу активність.