Правове регулювання страхових відносин

У разі виникнення спору щодо договору страхування після його припинення сторони можуть звернутися до суду з відповідним позо¬вом. Згідно з п. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страхови¬ка про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Припинення договору страхування може відбутися і внаслідок одностороннього волевиявлення страхувальника чи страховика (ст. 997 ЦК України, ст. 28 Закону України «Про страхування»).

Про свій намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніше ніж за 30 днів до припинення дії договору, якщо інше ним не передбачено.

У разі дострокового припинення дії договору страхування на ви¬могу страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, із вираху¬ванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування.

Якщо відмова страхувальника від договору обумовлена порушен¬ням страховиком положень договору страхування, страхувальник повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю.

Договір страхування має відповідати загальним юридичним ви¬могам правочину, що передбачені чинним цивільним законодавст¬вом. Саме тому, якщо договір страхування укладається з порушен¬ням вимог законодавства, він може бути визнаний недійсним у су¬довому порядку.

З набранням чинності судовим рішенням про недійсність догово¬ру він вважається таким, що не мав місця. Крім того, має бути за¬стосований механізм двосторонньої реституції, внаслідок дії якого кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все одержане за договором страхування (ст. 216 ЦК України).Загальні умови недійсності договорів визначені ЦК України (статті 215-236), проте для договору страхування Законом України «Про страхування» додатково введено ще дві умови: 1) коли договір укладено після страхового випадку (тобто, якщо у страхувальника відсутній страховий інтерес, який є обов'язковим елементом стра¬хових правовідносин); 2) коли об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили [2].

РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:

2.1 Правове забезпечення страхування

Правове забезпечення страхування становлять ухвалювані за¬конодавчі та нормативні акти, що регулюють страхову діяльність яку цілому, так і за окремими її напрямками.

Система правового регулювання страхової діяльності міс¬тить норми, визначені:

• Конституцією України [1];

• міжнародними угодами, які підписала й ратифікувала Україна;

• Цивільним кодексом України;

• Законами та постановами Верховної Ради України;

• Указами та розпорядженнями Президента України;

• декретами, постановами та розпорядженнями Уряду України;

• нормативними актами (інструкції, методики, положення, на¬кази), котрі ухвалено міністерствами, відомствами, центральними органами виконавчої влади та зареєстровано в Міністерстві юс¬тиції України;