Правове регулювання страхових відносин

Відповідно до цього Закону страховими агентами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які діють на ринку страхових послуг від імені та за дорученням страховика. Через них страховик може укладати договори страхування, отримувати страхові платежі. На агентів покладаються функції рекламування страхових послуг і кон¬сультування страхувальників з різних питань. За свою діяльність во¬ни отримують комісійну винагороду у розмірах, передбачених умова¬ми агентської угоди (договору доручення) зі страховиком.

Страховий брокер — це фізична чи юридична особа, що зареєстро¬вана у встановленому порядку як суб'єкт підприємницької діяльнос¬ті та здійснює посередницьку діяльність на страховому ринку від сво¬го імені на підставі брокерської угоди (договору комісії) з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Страхові брокери — це громадяни, які зареєстровані в установленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, не мають права отримувати та пере¬раховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхово¬го відшкодування.

Страхувальниками можуть бути фізичні та юридичні особи, що уклали договір страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України і вносять страхові платежі. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи на території України користуються правом на страховий захист нарівні з громадянами і юридичними особами України.Результатом укладення між страхувальником та страховиком договору страхування є виникнення правовідношення, зміст якого об'єднує в собі права та обов'язки обох сторін. Конкретний перелік прав та обов'язків визначається договором страхування, однак За¬коном України «Про страхування» в імперативному порядку пе¬редбачені ті обов'язки сторін, виконання яких є обов'язковим.

Згідно зі ст. 21 вказаного Закону на страхувальника поклада¬ються такі обов'язки: 1) своєчасно вносити страхові платежі; 2) при укладенні договору страхування надавати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значен¬ня для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику; 3) вживати заходів щодо запо¬бігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання стра¬хового випадку; 4) повідомити страховика про настання страхово¬го випадку в термін, передбачений умовами страхування; 5) по¬відомити страховика про інші діючі договори страхування щодо об'єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним (ст. 989 ЦК України). Наведений перелік не є вичерпним, тому в договорі страхування можуть передбачати¬ся й інші обов'язки страхувальника [8].

Права страхувальника поєднуються з відповідними обов'язками страховика, основними серед яких є: 1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; 2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжи¬ти заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування; 3) у разі настання страхового випадку виплатити страхове відшкодування у передба¬чений договором термін. За несвоєчасну виплату страхової суми страховик несе майнову відповідальність шляхом сплати страхуваль¬никові неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається угодою сторін; 4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку щодо запобігання або зменшення збит¬ків, якщо це передбачено умовами договору; 5) за заявою страхуваль¬ника у разі здійснення страховиком заходів, що зменшили страховий ризик, переукласти з ним договір страхування; 6) тримати в таємни¬ці відомості про страхувальника та його майнове становище, крім ви¬падків, передбачених законодавством України (ст. 988 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про страхування») [9].

Певні обов'язки страховика випливають і з інших норм закону. Так, наприклад, страховик зобов'язаний видати документ на під¬твердження укладення договору страхування (страхове свідоцтво чи поліс), скласти страховий акт (аварійний сертифікат). За взаєм¬ною домовленістю сторін на страховика можуть бути покладені до¬даткові обов'язки.

Крім сторін, до кола учасників договору страхування належать застраховані особи та вигодонабувачі.

Застрахована особа — це фізична особа, про страхування якої страхувальник укладає із страховиком договір особистого страхування, тобто особа, в житті якої може відбутися страховий випадок, безпосередньо пов'язаний з особистістю чи обставинами її життя. Це може бути неповнолітня особа — дитина (при страхуванні її ба¬тьками), недієздатний інвалід (при страхуванні його опікуном) чи працівник (при страхуванні працівника фірмою) і т. д. За загальним правилом на укладення таких договорів особистого страхування потрібна згода самих застрахованих осіб, оскільки у визначених за¬конодавством випадках вони можуть набувати прав і обов'язків страхувальника за договором [2].

Страхувальники мають право укладати договори страхування на користь третіх осіб — вигодонабувачів (ст. З Закону України «Про страхування»). Якщо при особистому та майновому страхуванні ці особи конкретно зазначаються у договорі й страхувальник може за¬мінювати їх до настання страхового випадку, то при страхуванні цивільної відповідальності такої можливості немає. У цьому разі статусу вигодонабувача набувають ті особи, яким страхувальник за¬вдасть майнової шкоди, а тому вказати їх наперед у договорі немож¬ливо. Як самі потерпілі особи, так і розмір завданої їм шкоди визна¬чаються лише після настання страхового випадку.