Правове регулювання страхових відносин

Загальноприйнято, що страхове відшкодування не може переви¬щувати розміру страхової суми та розміру реальних збитків, завда¬них страховим випадком. Тому, якщо страхової суми не вистачає для повного покриття збитків, страхувальник зобов'язаний компен¬сувати різницю самостійно.

Дане правило не поширюється на особисте страхування, тому що за договором особистого страхування страхова виплата здійснюєть¬ся незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також відшкодуван¬ням шкоди.

Страховик наділений правом відстрочення виплати страхового відшкодування у тому разі, коли проводиться адміністративне чи судове розслідування страхового випадку до завершення розсліду¬вання, а також — коли існує підозра наявності умислу в діях стра¬хувальника, пов'язаних із розглядуваними подіями, до отримання всіх необхідних документів.

Після проведення виплати страхова сума зменшується на відпо¬відну частку, а сам договір страхування продовжує діяти.Винятки становлять лише окремі види страхування відповідаль¬ності. Так, наприклад, при обов'язковому страхуванні цивільної від¬повідальності власників транспортних засобів у разі виплати страхо¬вого відшкодування третій особі страховиком в обсязі більшому ніж 25 відсотків страхової суми, страхувальник, з вини якого була скоєна дорожньо-транспортна пригода, має переукласти договір обов'язко¬вого страхування цивільної відповідальності на повну страхову суму.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про страхування» до страхови¬ка, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкоду¬вання, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таке пра¬во може виникати у страховика після страхової виплати і при здійсненні страхування цивільної відповідальності у разі, коли страхо¬вий випадок був зумовлений навмисними діями чи бездіяльністю або навіть умисним злочином, правопорушенням страхувальника чи інших зацікавлених осіб (вигодонабувачів).

За наявності певних обставин страховик має право відмовити стра¬хувальнику у виплаті страхового відшкодування. До них належать:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укла¬дено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'я¬зані з виконанням громадського чи службового обов'язку, дії у ста¬ні необхідної оборони (без перевищення її меж), або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;

2) вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником відомостей про настання страхового випадку без поважних на те причин або ство¬рення страховикові перешкод у з'ясуванні обставин, характеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законодавством України (ст. 991 ЦК України, ст. 26 Закону України «Про страхування»).

Після прийняття страховиком рішення його зміст доводиться у письмовій формі до страхувальника з обґрунтуванням причин від¬мови. Страхувальник зі свого боку має право оскаржити рішення у судовому порядку.

Припинення договору страхування можливе у разі: 1) закінчен¬ня терміну його дії; 2) виплати страховиком страхової суми (страхо¬вого відшкодування) у повному розмірі; 3) несплати страхувальни¬ком платежів у встановлені договором терміни; 4) ліквідації страху¬вальника — юридичної особи або смерті страхувальника-громадяни-на; 5) ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавст¬вом України; 6) настання подій, у силу яких відпала можливість на¬стання страхового випадку або саме існування страхового ризику припинилося через обставини, відмінні від страхового випадку; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.