Правове регулювання страхових відносин

Розділ 1. Аналіз правового регулювання страхових відносин в Україні:

1.1 Поняття та істотні умови договору страхування...............................................

1.2 Сторони в страхових відносинах, їх права та обов’язки..................................

1.3 Законодавчий порядок укладання, зміни та припинення страхових відносин.........................................................................................................................

Розділ 2. Державне регулювання страхової діяльності:

2.1 Правове забезпечення страхування.....................................................................

2.2 Структура, завдання та функції органів державного нагляду за страховою діяльністю....................... ЗМІСТ

Вступ

.............................................................................................

Розділ 3. Загальна характеристика класифікації страхування:

3.1. Поняття даної класифікації та її значення............................................................

3.2. Класифікація страхування за об’єктами...............................................................

3.3. Поняття обов’язкового та добровільного страхування.......................................

Висновок........................................................................................................................

Список використаних джерел...................................................................................

ВСТУП

Аналіз теми моєї курсової роботи „Правове регулювання страхових відносин” я хотів б розпочати саме з короткої характеристики історії виникнення такого поняття як „страхування”. Якщо ми заглянемо в сторінки історії, то можна побачити, що окремі елементи страхування були відомі ще за тисячі років до нашої. На жаль, інформація, що дійшла до нас із давніх часів, не дає системного уявлення про зародження цього надійно¬го способу захисту економічних інтересів громадян, виробничих і соціальних формувань. Значно легше відновлювати форми та окремі властивості будівель, споруд, навіть тварин, ніж економіч¬ні зв'язки між людьми.

Археологічні знахідки дають можливість стверджувати: уже у стародавні часи різні народи добре усвідомлювали необхідність спорудження громадських спеціальних приміщень для зберігання запасів провізії на випадок можливої небезпеки.

У літературі є посилання на те, що ознаки страхування в грошовій формі проглядалися дуже давно. Так, у шумерів у тре¬тьому тисячолітті до нашої ери торгівцям видавали грошову по¬зику, скажімо, для створення «спільної каси», щоб захистити їхні інтереси на випадок утрати вантажу під час перевезення. Пізніше територія, де проживав цей народ (теперішній Ірак), відійшла до складу рабовласницького Вавилону.)Закони вавилонського царя Хаммурапі (1792—1750 pp. до н. е) вимагали укладення угоди між учасниками торговельного каравану про спільне по¬криття збитків у разі несподіваної пригоди, наприклад нападу на когось із них розбійників.

Багато свідчень дійшло до нас про відносно поширене взаємне страхування ритуальних витрат у Стародавньому Римі. Тут нада¬вали великого значення культу похорону. Улаштування похорон¬них процесій і спорудження пам'ятників вимагало значних витрат. Незаможні римляни накопичували потрібні гроші у профе¬сійних колегіях і спілках. Цільове використання коштів забезпе¬чувалося правовими гарантіями. Лише особа, зазначена в запові¬ті, могла отримати належні кошти і витратити їх на ритуальні заходи, пов'язані з похоронами заповідача. На страхові суми не поширювалися претензії будь-яких кредиторів. Навіть рабовлас¬ник (якщо він не значився в заповіті) не мав права на страхову суму раба. Але він міг відмовити колегії в наданні тіла раба для поховання, тоді колегія за рахунок страхової суми здійснювала символічні похорони, тобто ховала померлого «в уяві».