Правове регулювання страхових відносин

У середньовіччі страхування поступово поширювалося й на інші ризики. Воно здійснювалось через гільдії (братства) та цехи. Стосунки між членами тут були тіснішими, ніж у колегіях Старо¬давнього Риму. Згодом гільдії почали спеціалізуватися за окре¬мими професіями. Серед них з'явилися й захисні гільдії, що мали завданням охорону особи й майна своїх членів від різних зазі¬хань. Принцип взаємодопомоги закріплювався у статуті гільдії. Поступово тут формувався перелік страхових подій та уточнювався розмір внесків і виплат.

Сьогодні важко з упевненістю стверджувати, в якій саме краї¬ні було засновано перше страхове товариство. Існують посилання на те, що тамтешні заможні селяни почали об'єднуватися в спілки для взаємного захиcтy від утрат на випадок вогню або загибелі худоби. У разі неща¬стя частину збитків потерпілим відшкодовували грішми, а решту — матеріалами або працею. Отже, страхових резервів і регулярних страхових внесків тут, очевидно, ще не існувало.Більш переконливим є твердження про те, що поява страхових товариств пов'язана із зародженням капіталістичних відносин, і насамперед на морському-транспорті та в торгівлі, де, до речі, було нагромаджено досвід різних моделей захисту власників су¬ден і вантажів на випадок їх знищення, пошкодження або погра¬бування під час рейсу.

З розвитком капіталізму класичне страхування із Західної Єв¬ропи прийшло в Росію. У XVIII столітті в Петербурзі та Москві з'явилися філії англійських страхових компаній. З упроваджен¬ням державної монополії на страхову діяльність (1786) почали створюватися державні страхові організації. Це зумовлювалося потребами довгострокового кредитування. Маніфест «Про засну¬вання державного позикового банку» дозволяв операції лише з тими домами, «які на страх до свого ж банку будуть передані». З цією метою при банку була створена страхова економія. Вона приймала на страхування будинки в обох столицях та інших міс¬тах, але виключно кам'яні, покриті залізом або черепицею. Стра¬хова премія визначалася в розмірі 1,5 % від прийнятої на страху¬вання суми.

Архівні матеріали дають підстави вважати, що перше стра¬хове товариство на території сучасної України було засноване на початку 1812 року у Феодосії.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Щодо страхових відносин, необхідно сказати, що з правової точки зору вони регулюються Цивільним кодексом України, договором страхування, Законом України „Про страхування” та іншими нормативними актами [2].

Законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХОВИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ:

1.1 Поняття та істотні умови договору страхування

Страхові правовідносини як різновид цивільно-правових відно¬син можуть виникати з різних юридичних фактів. Одним із таких фактів може бути договір страхування — цивільно-правовий правочин, що укладається за взаємною згодою сторін. При цьому харак¬терною рисою договірних стосунків є рівність сторін, їх юридична незалежність одна від одної. Окрім цього, страхові правовідносини можуть виникати і внаслідок імперативної вказівки, передбаченої в законі чи підзаконному нормативному акті.

У даному разі йдеться про обов'язкове страхування, основні види якого визначаються у ст. 7 Закону України «Про страхування».

Держава встановлює обов'язкове страхування тоді, коли необхід¬ність відшкодування матеріального збитку чи надання іншої грошо¬вої допомоги зачіпає інтереси не лише конкретної потерпілої особи, але й суспільні інтереси в цілому. При цьому державне обов'язкове особисте страхування певних категорій осіб, умови праці яких по¬в'язані з підвищеним ризиком для їх життя чи здоров'я, замінюєть¬ся на безпосередню виплату компенсацій потерпілим з Державного бюджету України.

І обов'язкове, і добровільне страхування оформляється догово¬ром (страховим полісом). Договір страхування виступає як доку¬мент, що підтверджує виникнення та існування страхових право¬відносин.