Правове регулювання страхових відносин

Центральне місце в цьому розділі посідають норми, що визна¬чають вимоги до страховика під час його створення та реєстрації, а також порядок здійснення обов'язкового страхування. Зокрема, цим Законом в Україні встановлюється особливий механізм, коли види обов'язкового страхування можуть визначатися лише цим Законом, а не іншими законодавчими актами. При цьому Кабінетові Міністрів України надається право регулювати порядок проведення кожного виду обов'язкового страхування за умови, що цей вид передбачено Законом.

Другий розділ Закону регулює порядок проведення страхуван¬ня: визначає вимоги до договорів та правил страхування й відпо¬відної валюти, установлює обов'язки страховиків і страхувальни¬ків у кожній конкретній ситуації. Важливість законодавчих норм, передбачених цим розділом, полягає в тому, що вони з макси¬мальною повнотою відбивають особливості договірних відносин, прав та обов'язків сторін у сфері страхування. Фактично конкре¬тизуються загальні норми цивільного права у цій сфері.

Третій розділ визначає умови забезпечення платоспроможно¬сті страховиків і має дуже важливе значення. Саме тут подається фінансовий механізм здійснення страхової діяльності, установ¬люються певні обмеження щодо можливості прийняття зо¬бов'язань і визначаються загальні принципи аудиту страховика. Важливими статтями цього розділу є ті, де йдеться про порядок формування та види страхових резервів як технічних, так і зі страхування життя. Ряд статей регулює питання, що стосуються створення гарантійних фондів, порядку обліку та звітності.

Четвертий розділ визначає принципи державного нагляду за страховою діяльністю. Цим розділом визначено орган, що здійснює державний нагляд за страховою діяльністю (зараз цю роботу вико¬нує Міністерство фінансів України), і встановлено його права та функції. У цьому розділі наведено порядок ліцензування страхової діяльності, що забезпечує правове регулювання роботи страховиків на страховому ринку. Закон конкретизує, зокрема, особливості лік¬відації, реорганізації та санації страховиків, що дає змогу контро¬лювати їх після того, як вони припинять свою діяльність.

Завершальний, п'ятий, розділ передбачає регулювання таких загальних моментів, як урахування міжнародного права, порядок та етапи застосування певних норм і т. ін.

Коли Закон було прийнято, Уряд упровадив низку підзаконних актів, зокрема постанов і розпоряджень, що регулюють окремі питання здійснення страхової діяльності.

Так, окремою постановою Уряду визначено порядок регулю¬вання системи перестрахування в Україні. Зокрема, передбачає¬ться, що страховик, перестраховуючи в нерезидента свої зо¬бов'язання, має зважати на певні обмеження, а саме: він може здійснювати таке перестрахування лише за наявності в нерези¬дента ліцензії від свого вітчизняного органу страхового нагляду, за відсутності порушень протягом певного часу та в разі вико¬нання низки інших вимог [11].

Прийнято також постанову Уряду стосовно правового регу¬лювання діяльності посередників — брокерів та агентів на стра¬ховому ринку. Насамперед передбачаються певні вимоги щодо реєстрації брокерів, обмеження діяльності посередників, зокрема щодо можливості прийому коштів страхувальника на власний ра¬хунок, термінів укладання договору страхування з боку посеред¬ників, деяких інших моментів.

Окремою постановою Уряду визначено особливості функціо¬нування товариств взаємного страхування.

Постановами Уряду регулюється порядок здійснення кожного виду обов'язкового страхування. Окремою постановою визнача¬ються граничні розміри витрат на ведення справи в разі здійс¬нення обов'язкового страхування, а також регулюються питання щодо створення державних і національних страхових компаній та обов'язкових об'єднань страховиків.

Розпорядженнями Уряду подаються окремі доручення щодо проведення експериментів у галузі страхування. З допомогою розпоряджень можуть вирішуватися й окремі питання регулю¬вання тарифів, умов договорів тощо, коли це не суперечить зако¬нам України.Нормативними актами міністерств і відомств — інструкціями, положеннями, методиками, наказами, що реєструються в Мініс¬терстві юстиції, деталізуються ті чи інші законодавчі норми. Це передусім стосується тих питань, які належать до сфери регулю¬вання кількох відомств. Наприклад, такими актами регулюється порядок ведення бухгалтерської та статистичної звітності стра¬ховиків, здійснення з боку митних або правоохоронних органів спільного фінансового та страхового нагляду. Іноді такими акта¬ми затверджуються методики розрахунку страхових тарифів. Спільними актами встановлюється й порядок реєстрації страхо¬виків у системі різних відомств.