Правове регулювання страхових відносин

Іноді практика страхування потребує комплексного страхово¬го захисту майнових інтересів страхувальника. Тоді за одним страховим полісом беруться на страхування кілька різнорідних об'єктів на випадок одних і тих самих страхових подій. У цьому разі доцільніше додержувати класифікації не за об'єктами стра¬хування, а за родом небезпеки. Під родом небезпеки розуміється набір специфічних страхових подій (страхових ризиків), які су¬проводжують конкретну діяльність страхувальника. Із цього по¬гляду в загальному страхуванні виокремлюють, наприклад, авто¬транспортне страхування, морське та авіаційне страхування, страхування ядерних, космічних, кредитних ризиків тощо [10].Як приклад використання класифікації за родом небезпек мо¬жна навести вимогу Директиви Комісії Європейського союзу 92/49/СЕЕ, згідно з якою країни — члени цієї організації зо¬бов'язані формувати відповідну статистику з таким групуванням видів "загального страхування: страхування від нещасних випадків та на випадок хвороби; автотранспортне страхування (за ви¬нятком відповідальності перевізника); страхування майна від во¬гню та стихійного лиха; авіаційне, морське та транспортне стра¬хування; страхування загальної цивільної відповідальності; страхування кредитів та поручительств; інші види.

Не менш важливою з економічного погляду є класифікація за об'єктами страхування, тобто об'єктами, на які спрямовується страховий захист. Класифікація за об'єктами страхування перед¬бачає виокремлення трьох галузей:

• особистого страхування (об'єкти — життя, здоров'я і праце¬здатність страхувальників або застрахованих);

• майнового страхування (об'єкти — майно в різних його ви¬дах: рухомі і нерухомі матеріальні цінності, грошові кошти, до¬ходи);

• страхування відповідальності (об'єкт — відповідальність за шкоду, заподіяну страхувальником життю, здоров'ю, майну тре¬тьої особи).

Ця класифікація довгий час була основною в теорії і практиці вітчизняного страхування. Не втратила вона свого значення і те¬пер, хоча застосовується, здебільшого, у теоретичному аспекті. Об'єкт страхування є вирішальним фактором, від якого залежить характер договору страхування і його основні умови: страхова сума, перелік страхових випадків (обсяг страхової відповідально¬сті), страхова премія, франшиза, термін дії договору, винятки, обмеження і т. ін. Класифікація за юридичними ознаками, як і за економічни¬ми, передбачає кілька підходів. Насамперед це — виокремлення певних класів страхування згідно з міжнародними нормами. Так, згідно з директивами ЄС, з 1 січня 1978 року країни—члени цієї організації використовують класифікацію, яка встановлює 7 кла¬сів довгострокового страхування (життя і пенсій) і 18 класів за¬гального страхування.

Класі І. Страхування життя і ренти (ануїтетів) (Life and annuity).

Клас II. Страхування до шлюбу і народження дитини (Marriagere and birth). Клас III. Зв'язане довгострокове страхування життя (Link long term). Клас IV. Безперервне страхування здоров'я (Permanent health). Клас V. Тонтіни (Tontines). Клас VI. Страхування виплати капіталу (Capital redemption). Клас VII. Страхування пенсій (Pension fund management).

Загальні види страхування

Клас І. Страхування від нещасних випадків (Accident). Клас 2. Страхування на випадок хвороби (Sickness). Клас 3. Страхування наземних транспортних засобів (Land vehicles,), Клас 4. Страхування залізничного транспорту (Railway rolling stuck). Клас 5. Страхування авіаційної техніки (Aircraft). Клас 6. Страхування суден (Ships). Клас 7. Страхування вантажів (Goods in tranzit). Клас 8. Страхування від пожеж і стихійного лиха (Fire and iiutural forces).

Клас 9. Страхування власності інше, ніж передбачене класами З—8 (Other damage to property). Клас 10. Страхування відповідальності власників моторизова¬них транспортних засобів (Motor vehicles liability). Клас 11. Страхування відповідальності власників авіаційної техніки (Aircraft liability). Клас 12. Страхування відповідальності власників суден (Liability for ships). Клас 13. Страхування загальної відповідальності (General liability). Клас 14. Страхування кредитів (Credit). Клас 15. Страхування поручительств (застави) (Suretyship). Клас 16. Страхування фінансових втрат (Miscellaneous financial loss). Клас 17. Страхування судових витрат (Legal expenses). Клас 18. Страхування фінансової допомоги (Assistance).

Згідно з цією класифікацією в багатьох країнах ліцензується страхова діяльність. Починаючи з 1996 року приблизно такий самий підхід до виокремлення класів (вони названі «видами») страхування при видачі страховикам ліцензій практикує держав¬ний наглядовий орган у галузі страхування (до 2000 р. — Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю України, а далі — Департамент фінансових установ та ринків Міністерства фінансів України). Хоча слід зазначити, що окремої класифікації з поді¬лом страхування на «життя» і «не-життя» у нас немає. Перелік видів страхування, на які видаються ліцензії, визначено в статті 6 закону України «Про страхування». Тобто йдеться про класифі¬кацію страхування з офіційного погляду, згідно з вимогами внутрішнього законодавства України. Ця класифікація перед¬бачає такі види страхування: