Правове регулювання страхових відносин

За рішенням Уповноваженого органу може створюватися Кон¬сультаційно-експертна рада — дорадчий орган, який діє на гро¬мадських засадах, беручи участь в обговоренні проектів доку¬ментів, що розробляються і/або розглядаються Уповноваженим органом. Склад Консультаційно-експертної ради та положення про неї затверджує Уповноважений орган.

Основною формою роботи Уповноваженого органу є засідан¬ня, які збираються за потребою, але не рідше як один раз на мі¬сяць. Порядок прийняття Уповноваженим органом рішень визна¬чається Положенням про Уповноважений орган.

Отже, як ми бачимо, страхові відносини в Україні мають дуже чіткий контроль і захист, який безпосередньо впливає на розвиток тих чи інших страхових відносин.

РОЗДІЛ 3. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КЛАСИФІКАЦІЇ СТРАХУВАННЯ:

3.1. Поняття даної класифікації та її значення

Страхування, як і будь-яка інша сфера діяльності людини, будь-яка інша система знань, потребує внутрішньої структурно-логічної впорядкованості. Без такої впорядкованості неможливо організувати складну справу, виробити методологію наукових досліджень, побудувати навчальний процес. Щоб досягти необ¬хідної впорядкованості, застосовують класифікацію. І потреба в ній тим нагальніша, чим складніший об'єкт, який має бути кла¬сифіковано.Поняття «класифікація» походить від латинського classis — розряд, клас. Латинський корінь визначає «квінтесенцію» цього поняття, його найістотніше, найсуттєвіше значення: поділ пред¬метів певної сукупності за спільними ознаками з утворенням си¬стеми класів цієї сукупності. Отже, під класифікацією розумі¬ють систему підпорядкованих деякій ознаці понять (класів) у певній галузі знань або діяльності людини, використовувану як засіб для встановлення взаємозв'язків між цими поняття¬ми (класами).

Будуючи таку систему підпорядкованих понять, використовують певні спільні ознаки, притаманні цим поняттям. Вони називаються ознаками класифікації і відіграють вирішальну роль в отриманні результату класифікації. Розрізняють натуральну класифікацію, ко¬ли за ознаку класифікації беруть істотні ознаки понять, що класифі¬куються (скажімо, класифікація за об'єктами страхування), і штуч¬ну класифікацію, коли для неї використовуються несуттєві ознаки (наприклад, класифікація в алфавітному порядку).

Залежно від того, з якою метою потрібно виконати натуральну класифікацію, обирають ту чи іншу класифікаційну ознаку.

Страхування як наука, як галузь знань та як сфера бізнесу ха¬рактеризується багатьма специфічними поняттями. Без класифі¬кації цих понять неможливо виконувати ні теоретичні дослі¬дження, ні практичну роботу в цій галузі. Тому класифікації страхування приділяється пильна увага.

Основу класифікації страхування можна покласти розбіжно¬сті у сферах діяльності страхових компаній, у підходах щодо за¬безпечення страхового захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, у визначенні об'єктів страхування, обсягів стра¬хової відповідальності, у формах проведення страхування тощо. У зв'язку з цим можна вирізнити найістотніші класифікаційні ознаки, за допомогою яких класифікують страхування і які мають найбільше значення як у теоретичному, так і у практичному розумінні, а саме:

• історичні ознаки (етапи розвитку страхової справи; час ви¬никнення окремих видів страхування);

• економічні ознаки (інвестиційна складова договору страху¬вання; рід небезпеки; об'єкт страхування);

• юридичні ознаки (вимоги міжнародних угод і внутрішнього законодавства; форма організації страховика; форма проведення страхування).

Класифікація за історичними ознаками передбачає виокре¬млення етапів розвитку страхування (зародки страхування в ан¬тичному суспільстві; середньовічне страхування у формі взаємо¬допомоги; страхування в період раннього капіталізму; страхуван¬ня в сучасному капіталістичному суспільстві) і поділ усієї сукуп¬ності страхових послуг за часом їх виникнення. Така класифікація має швидше теоретичне, аніж практичне значення. Проте слід зауважити, що теоретичні знання історії страхової справи, її витоків, генезису допомагають прак¬тикам орієнтуватися у процесах, що відбуваються на страховому ринку, прогнозувати тенденції його розвитку, будувати страхові правовідносини з урахуванням досвіду, нагромадженого за бага¬торічну історію зарубіжного і вітчизняного страхування.