Правове регулювання страхових відносин

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про страхування» договір стра¬хування — це письмова угода між страхувальником та страхови¬ком, за якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати за¬вданий збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у ви¬значені терміни та виконувати інші умови договору.

У договорі страхування отримують належне вираження характе¬ристики цивільно-правового договору як правового інституту, і в зв'язку з цим договір страхування належить до категорії двосторон¬ніх, оплатних та реальних договорів.

Угода про страхування укладається між страхувальником і страховиком, у кожного з яких є взаємні права та обов'язки. Оплатність договору страхування означає, що страхувальник спла¬чує страховий платіж з розрахунку отримати в майбутньому стра¬хове відшкодування. При цьому, якщо обов'язок страхувальника є безумовним, то обов'язок страховика здійснити страхову виплату виникає лише у разі настання страхового випадку (крім окремих видів особистого страхування).Відповідно до ст. 983 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про страхування» договір страхування набирає чинності з моменту вне¬сення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором. Визначення договору страхування консенсуальним припускає можливість виплати страховиком страхового відшкодування ще до сплати страхувальником першого страхового платежу, що є вкрай невигідним для страховика [2,8].

Відповідно до цивільного законодавства договір страхування ви¬знається укладеним лише у тому разі, коли між сторонами в належ¬ній формі було досягнуто згоди за всіма його істотними умовами, тобто такими, без яких він не може вступити в силу. Істотною умо¬вою договору страхування є визначення предмета договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з життям, здоров'ям, працездат¬ністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володін¬ням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страху¬вання); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником третім особам (страхування відповідальності). Крім цього, у договорі стра¬хування мають бути визначені: страховий ризик (перелік страхових випадків), розмір страхової суми, розмір страхового платежу і строки його сплати, строк дії договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (статті 980, 982 ЦК України).

Під страховим ризиком слід розуміти обумовлені в договорі по¬дії, шкідливий наслідок яких може спричинити зменшення чи втрату майнових інтересів страхувальника. Ці події характеризую¬ться тим, що сторони договору можуть передбачити лише ймовір¬ність, але аж ніяк не неминучість їх настання1, тому, наприклад, у Франції договір страхування належить до категорії ризикових до¬говорів.

У свою чергу страховий випадок — це подія, передбачена дого¬вором страхування або законодавством, що відбулася, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової су¬ми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (вигодонабувачу).

Страхова сума у договорі страхування визначає граничний роз¬мір зобов'язань страховика щодо відшкодування збитків, зумовле¬них настанням страхового випадку. В особистому страхуванні стра¬хова сума встановлюється за згодою сторін і обмежується лише фінансовими можливостями страхувальника щодо сплати страхо¬вих внесків. При здійсненні майнового страхування страхова сума визначається страховою (дійсною) вартістю майна або її частиною.

Страхування відповідальності передбачає встановлення у догово¬рі ліміту відповідальності страхувальника, який бере на себе стра¬ховик. Визначити наперед розмір шкоди, заподіяної страхувальни¬ком третім особам, неможливо. Тому при укладенні договору страхування відповідальності еквівалентом страхової суми береться се¬редня ймовірна величина збитків, заподіяних, наприклад, джере¬лом підвищеної небезпеки за певний період на певній території.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) — плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування. Відповідно до ст. 982 ЦК України істотною умовою договору страхування є також строки сплати стра¬хового внеску. Розмір страхових внесків визначається відповідно до страхових тарифів [8].

Страховий тариф — це ставка страхового внеску з одиниці стра¬хової суми чи об'єкта страхування. Розраховуються страхові тари¬фи математично на підставі відповідних статистичних даних про настання страхових випадків.