Політична система і державний устрій Болгарії

1.2. Конституція, основні закони та характеристика форми державного правління.

Конституція Республіки Болгарія прийнята Сьомими Великими Народними Зборами і вступила в силу 13 липня 1991 року, відмінив тим самим болгарську Конституцію 1971 року.

Конституція Республіки Болгарія складається з короткої преамбули і десяти глав, що налічують 169 статей, а також є окремий розділ “Перехідні та заключні положення”. Структуру Конституції можна охарактеризувати як перехідну; тільки місце колишніх глав, присвячених суспільно - політичному і суспільно - економічному устрою, займає глава перша “Основні засади”. Друга глава визначає конституційний статус громадян респуб-ліки. В шести наступних главах (з третьої по восьму) зібрані норми, що регламентують формування, статус, компетенцію і порядок діяльності органів держави. Дев’ята глава регулює умови і порядок внесення змін і доповнень до Конституції, а також прийняття нової конституції, в главі десятій містяться норми про символи держави (герб, печатка, прапор, гімн, столиця).

Стаття 5 встановлює, що Конституція є верховним законом, і інші закони не мають їй суперечити. Положення Конституції мають пряму дію.

Ø Основи державного устрою за Конституцією Болгарії.

Конституція Республіки Болгарія постановляє, що Болгарія є республікою з парламент-ською формою правління (ст.1-1), що вона – правова держава і керування нею здійсню-ється у відповідності з Конституцією і законами країни (ст. 4-1).

Цей принцип тісно пов’язаний з принципом народовладдя. “Вся державна влада по-ходить від народу. Вона здійснюється ним безпосередньо і через органи, передбачені цією Конституцією. Здійснення народовладдя передбачається шляхом участі громадян у вибо-рах та референдумах, які проводяться на основі всезагального, рівного і прямого вибор-чого права при таємному голосуванні”(ст.10).

“Жодна частина народу, політична партія чи інша організація, державна установа чи окрема особа не може присвоїти здійснення народного суверенітету” (ст.1).

Конституцією проголошується принцип поділу влади: “Державна влада в республіці поділяється на законодавчу, виконавчу і судову” (ст.8).

Болгарія- унітарна держава, в якій не допускаються автономні територіальні утворення (ст 2). Ця ж стаття передбачає наявність в республіці місцевого самоврядування.

Конституція встановлює (ст.11) принцип політичного плюралізму в організації політич-ного життя Болгарії, у відповідності з яким жодна політична партія чи ідеологія не може оголошуватись як загальнодержавна. Партії сприяють формуванню і висвітленню волі громадян. Об’єднання громадян, включаючи профспілки, не можуть висувати політичні цілі і здійснювати політичну діяльність, властиву політичним партіям (ст12).

Економіка Республіки Болгарія заснована на вільній господарській ініціативі (ст.19). Конституція передбачає дві форми власності- приватну і суспільну. Приватна власність є недоторканою. Право власності і спадкоємства гарантується і захищається законом (ст.17).

Зовнішня політика Болгарії здійснюється згідно принципів і норм міжнародного права. Її основними цілями є національна безпека і незалежність держави, добробут і основні права і свободи болгарських громадян, а також сприяння встановленню справедливого міжнародного порядку (ст.24). Міжнародні договори, ратифіковані в конституційному по-рядку і ті, що набули чинності є частиною внутрішнього права країни і мають перевагу над тими нормами внутрішнього законодавства, які їм суперечать (ст.5-4).

Болгарська держава виходить з визнання невід’ємних основних прав людини, їх пріори-тетності в житті суспільства. Стаття 6 проголошує, що всі люди народжуються вільними і рівними в своїх правах. Всі громадяни є рівні перед законом.

Іноземці в Болгарії мають той самий статус, що й громадяни Болгарії, окрім виключних прав і обов’язків громадян (ст.26-2).Конституцією визнаються та гарантуються особисті, політичні, економічні, соціальні і культурні права: право на життя і достойне відношення- ст.28, 29; право на особисту сво-боду і недоторканість- ст.30; право на недоторканість особистого і сімейного життя, недо-торканість житла- ст.32, 33; право на вибір місця проживання і свобода пересування- ст.35; право на вивчення і вживання болгарської мови- ст.36 (є також і обов’язком); право на свободу совісті, думки та свободу віросповідання- ст.37; на свободу переконань- ст.38; на свободу слова- ст.39; на свободу друку- ст.40; на свободу інформації- ст.41; виборче право- ст.42; право на збори, мітинги, створення об’єднань- ст.43, 44; право на скарги, пропозиції і петиції в державні органи- ст.45; право на шлюб і виховання дітей- ст.46, 47; право на працю- ст.48; на об’єднання в профспілки і на забастовку- ст.49, 50; на суспільне забезпечення і соціальну допомогу, на охорону здоров’я- ст.51, 52; право на освіту- ст.53; право на користування культурними цінностями і сприяння розвитку культури- ст.54; на благосприятливе навколишнє середовище- ст.55; право на захист- ст.56.