Політична система і державний устрій Болгарії

В результаті адміністративно-територіальної реформи та делегування повноважень місце-вим органам влади в Болгарії створена досить вдала система управління, основними рисами якої є децентралізація влади та її наближення до громадян. Місцева громада і регіональна влада отримала можливість самостійно вирішувати значну кількість проблем без втручання центральних органів. Крім того реформа суттєво наблизила регіони до інтеграційних тен-денцій на континенті в межах ЄС.Європейська інтеграція та прагнення Болгарії стати членом об’єднаної Європи стало ваго-мим чинником трансформації всього суспільства, реформування та вдосконалення політичної системи, економіки. Тобто, на мою думку, саме прагнення вступу країни до ЄС стало своє-рідним каталізатором пришвидшення демократизації та здійснення реформ, а саме: судову та адміністративну реформу, запроваджено дієвий механізм регіональної політики тощо. Також було запроваджено дієвий механізм роботи урядових інституцій, які займалися питаннями євроінтеграції. На кожне міністерство і відомство були покладені цілком конкретні завдання щодо реформування певної сфери. Саме такий функціональний підхід варто застосовувати, на мою думку, і Україні, якщо вона справді прагне стати частиною об’єднаної Європи.

Підсумовуючи, можна зазначити, що Республіка Болгарія має ефективну, структуровану та стабільну політичну систему з чітким механізмом взаємодії різних її складових частин. По-будова саме такої політичної системи, на мій погляд, є наслідком, перш за все, вдалої та тривалої історичної традиції державного будівництва, а також зв’язку, який протягом століть існував між Болгарією та Європою з її традиціями та культурою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ.

1. Андреева Г.Н. Административное право Болгарии.- Административное право зарубежных стран. - М., 1996. - Гл.8.

2. Гюзелев В., Саздов Д., Спасов Л., Павлов П., Тютюнджиев И., Лазаров И., Палангурски М. История на България. - София, 2000.

3. Дончев Д., Каракашев Х. Физическа и социално-икономическа география на България. - Велико-Тырново, 1999.

4. Игнатенко Г.В. Новая конституция Болгарии. - Правоведение, 1992. - № 1.

5. Ильинский И.П. Основные тенденции конституционного развития стран Восточной Европы.- Государство и право, 1992. - № 6.

6. Иностранное конституционное право: Учебник под ред. Маклакова В.В.– М.: Юристъ , 1997.

7. Коларова Р. Скромное обаяние судей. - Конституционное право: восточноевро-пейское обозрение.- 1993. - №2.

8. Конституционное право зарубежных стран. –М.: Норма : ИНФРА-М, 2000. - С. 637.

9. Конституция Республики Болгария. Перев. Г.В. Игнатенко.- Правоведение, 1992. - № 1.

10. Конституция Республики Болгария.- Правоведение. 1991. - N 6; Право и жизнь. 1992. - N 1 и 2.

11. Лаки К. Сводная таблица президентских полномочий в странах Восточной Европы.- Конституционное право: восточноевропейское обозрение, 1993. - № 4. 1994. - № 1.

12. Лалков М. История на България в живота и делата на владетели и държавници.- София, 2000.

13. Медушевский А.А. Кельзеновская модель конституционного правосудия и изменение конституций в странах Восточной Европы. Конституционное правосудие в посткомму-нистических странах: Сб. докл. Отв. ред. Шаблинский И.Г. – М.: Центр конституционных исследований МОНФ, 1999.

14. Неновський Н., Жабинська М Конституційний Суд Болгарії.- Держава і право.- 1993.- №9.- с. 74-79.

15. Новые конституции стран Восточной Европы и Азии (1989-1992). М., 1996.