Політична система і державний устрій Болгарії
Під час формування і проведення внутрішньої та зовнішньої політики держави основ-ним законом поділена компетентність між Президентом і урядом з метою збалансування управлінських рішень.Президент здійснює державну владу в якості глави держави (с.92). Оскільки Президент «уособлює єдність нації», йому надається ряд повноважень, що дозволяють ефективно впливати на всі три гілки влади. Влада, яку здійснює Президент Республіки, не може входити до повноважень інших інституцій.
Президент приймає участь у формуванні Ради Міністрів. У відповідності з ст.99 Кон-ституції після консультацій з парламентськими групами Президент наділяє кандидата в голови РМ від найбільшої за чисельністю парламентської групи правом формування уряду.
Якщо даному кандидату вдається сформувати уряд, то Народні Збори проводять голо-сування щодо його кандидатури.
Конституція передбачає ситуацію, коли кандидат на посаду голови Ради Міністрів від найбільшої за чисельністю парламентської групи не може в семиденний термін запро-понувати склад РМ. В такому випадку Президент наділяє цим правом іншого кандидата на посаду голови від другої за чисельністю політичної партії. Якщо і тоді не буде запропо-нований склад Ради Міністрів, Президент призначає для цього кандидата від наступної парламентської групи. За умови, що цей мандат здійснений успішно, Президент пропонує Народним Зборам обрати кандидата на посаду голови РМ. Якщо ж згода про утворення уряду не досягнута, то Президент призначає «тимчасовий уряд», розпускає Народні Збори і призначає нові вибори.
В практиці Болгарії вже мали місце подібні ситуації. Це відбулось після того, як всі спроби сформувати уряд виявились марними і 12 жовтня 1994 року Народні Збори не обрали головою РМ Д.Луджева, Президент розпустив Народні Збори, призначив нові вибори і обрав “тимчасовий” “службовий” уряд на чолі з Ренетою Інджовою.
Як верховний головнокомандуючий збройними силами, Президент призначає і звільняє найвищий командний склад збройних сил.
Президент очолює Консультативну раду з національної безпеки, в склад якої входять голова Народних Зборів, головуючий Міністр, міністр оборони, міністр закордонних справ, міністр внутрішніх справ, міністр фінансів, керівник генерального штабу болгар-ської армії і по одному представнику від кожної парламентської групи. Консультативна рада з національної безпеки: обговорює питання внутрішньої і зовнішньої політики; за-безпечує громадянський мир, суспільний порядок, права та інтереси болгарських грома-дян; застосовує дії, направлені на присікання і подолання виникнення загрози націо-нальній безпеці. На наступні засідання Консультативна рада збирається один раз на три місяці, позачергові засідання проводяться в разі необхідності за ініціативою Президента або під час оголошення загальної чи часткової мобілізації, збройного стану і в деяких інших випадках, прямо передбачених Конституцією (п.4 і 5 ст.100). Засідання Ради – закриті. Кворум складає 2/3 складу Консультативної Ради.
Президент визначає організацію служб при Президенті і призначає персонал.
Крім того, Президент здійснює цілу низку повноважень в виконавчій сфері: оголошує загальну і часткову мобілізацію в передбачених законом випадках, підписує міжнародні договори, затверджує зміну кордонів і центрів адміністративно-територіальних одиниць за пропозицією Ради Міністрів.
В Болгарії передбачений інститут контрассигнатури: значна частина актів Президента скріплюється також підписом головуючого Міністра чи відповідного міністра (ст.102). Виключенням є акти про призначення “службового” уряду, про накладання мандату на утворення уряду, визначення організації і порядку діяльності служб при Президенті і призначення персоналу, призначення дати виборів і деякі інші, прямо визначені в п.3 ст.102 Конституції Болгарії.
Президент має право скликати Народні Збори з різних питань в межах своєї компе-тенції, оскільки він не має права законодавчої ініціативи. Він має право вносити пропо-зиції щодо зміни Конституції Республіки Болгарія. Якщо Президент вважає проект закону неконституційним, він може наполягати на повторному обговоренні його Народними Зборами. Таке повноваження можна назвати “право вето”. Президент може оспорити цілий закон або окремі його положення.
Президент може звільняти повністю чи частково від відпрацювання вироку суду за ско-єний злочин. Також глава держави має право на помилування, що вважається актом гу-манності. Це право Президент поклав на віце-президента Ангела Маріна. Спеціальна Ко-місія з помилування, яка складається з спеціалістів з кримінального права і процесу прий-має апеляції і рекомендує кандидатів на помилування віце-президенту. Право на поми-лування практикується досить рідко і за наявності переконливих доказів невинності.