Політична система і державний устрій Болгарії

Така непослідовна політика реформування (особливо у сфері приватизації) спонукала СДС до різкої критики уряду Л. Берова, звинувачення його в «рекомунізації», вимогах про¬вести дострокові вибори. Однак надмірний радикалізм, нетер¬пимість та самовпевне-ність лідерів СДС відштовхнули від демократів багатьох їхніх прихильників. Зростаючий опір політиці «безпартійного» уряду очолили провідні профоб'єднання - Конфедерація праці («Подкрепа») та Конфедерація незалежних синдикатів. Президент розпустив Парла-мент і призначив нові вибори. За підсумками грудневих (1994) виборів до Народних зборів БСП отримала 43,5 % голосів, СДС - понад 24, «Народна спілка» - 6,5, РПС - 5,5 %.

Від уряду, який у січні 1995 р. очолив лідер БСП Ж. Віденов, значна частина суспіль-ства очікувала зниження цін на основні продукти харчування, скорочення комунальних платежів, нор¬малізації болгарсько-російських відносин, вирішення паливно-енергетичних проблем і т. ін. Однак політика соціалістів була вкрай невдалою. Внаслідок необачного рішення про продаж урожаю 1995 р. Болгарія вже восени мусила терміново заку¬повувати за кордоном зерно за високими цінами. Рівень безробіття наблизився до 17 % активного населення, а постійну роботу мав лише кожний четвертий працездатний. У травні 1996 р. уряд закрив «Мінерал банк», у якому зберігалися гроші тисяч фірм та мільйонів приват-них вкладників. У кризово¬му стані перебувало сільське господарство: кооперативи прак-тично припинили існування, виноградники спустошилися, а поголів'я худоби зменшилося втричі.Економічна криза, яка охопила країну, набула катаст¬рофічних масштабів. Відбувся обвал лева, інфляція перейшла рубіж 300 %, постійно зростали ціни на електроенергію та бензин. Рівень життя населення стрімко пішов униз. Якщо в 1990 р. середня заробітна плата становила 200 доларів, то наприкінці 1996 р. вона зменшилась до 25 доларів. За межею бідності опинилося 80 % населення.

Неспроможність уряду соціалістів вивести країну з глибокої кризи значною мірою обумовила підсумки президентських ви¬борів (листопад 1996), які завершилися перемогою (майже 60 %) П. Стоянова - кандидата «Об'єднаних демократичних сил» (ОДС складалися з СДС, «Народної спілки» і РПС). Під тиском опозиції, яка організувала в країні хвилю мітингів і страйків, уряд Ж. Віденова у грудні 1996 р. пішов у відставку.

Передвиборна кампанія розпочалася на основі ще більшого поглиблення кризи: індекс інфляції сягав майже 250 %, курс до¬лара підскочив майже до 3 тис. левів, ціни на бензин, електро¬енергію, парове опалення збільшилися в 3-4 рази, а середня зарплата опустилася до 8 доларів. У лютому 1997 р. завер¬шився процес трансформації СДС (аморфної коаліції півтора десятка політичних угруповань) у єдину правоцентристську партію. Залишаючись у блоці з «Народною спілкою», «сині» (колір СДС) сподівалися на підтримку населенням їхніх голов¬них гасел: здійснення структурної реформи, рішуча боротьба із злочинністю, відкриття персональних досьє спецслужб, до¬тримання домовленостей із міжнародними фінансовими струк¬турами, інтеграція до ЄС та НАТО.

Підсумки квітневих (1997) виборів до Народних зборів при¬несли перемогу блоку «На-родної спілки» та СДС, який отри¬мав понад 52 % голосів (137 депутатських місць). За БСП проголосувало 22 % виборців (58 місць), за Об'єднання національного порятунку - 7,5, за «Євролівицю» - 5,5 %. Провідні партії країни у травні 1997 р. підписали Декла-рацію про національну злагоду. Уряд, який очолив лідер СДС І. Костов, головним своїм завданням оголосив здійснення економічних реформ відповідно до вимог МВФ, боротьбу з організованою злочинністю і корупцією та вступ до ЄС і НАТО.

З метою подолання кризової ситуації, оскільки країна фа¬ктично втратила здатність обслуговувати свій зовнішній борг (10 млрд доларів) і могла стати банкрутом, у липні 1997 р. в Болгарії було створено валютну раду - міжнародний орган фінансового контро-лю, провідна роль у якому належала МВФ. Рада взяла на себе частину функцій націо-нального бан¬ку та міністерства фінансів - емісія грошей, кредитування бюджету, при-ватних банків та підприємств, регу¬лювання соціальних витрат.

Фінансовий контроль з боку МВФ та його кредити, жорстка прив'язка лева до німецької марки сприяли швидкому подоланню інфляції, зросла довіра закордонних інвесторів до Болгарії, вдалося стабілізувати, а згодом провести де¬номінацію лева, збільшити доходи від проведення приватизації і т.д. Згідно з прийнятою в травні 1997 р. урядовою про-грамою «Болгарія 2001» денаціоналізація народного господарства визнавалася пріоритет-ним завданням правлячої коаліції поряд з такими напрямками, як повернення землі та підприємств їхнім попереднім власникам (або спадкоємцям), закриття нерента¬бельних виробництв тощо.

У цілому ж припинення конфронтації між президентом та депутатами Народних Зборів, зважені та послідовні заходи уряду І. Костова, який спирався на політичну підтримку США, Німеччини, ЄС, а також фінансова допомога МВФ та інших закордонних фінан-сових структур, поліпшення міжнародної економічної кон'юнктури сприяли економічній стабілізації. У 1997 р. ВНП збільшився на 7,5 %, середня заробітна плата становила в 1999р. - 200 левів (100 доларів). У липні 1998 р. Болгарію було прийнято до Центрально-європейської зони вільної торгівлі.