Політична система і державний устрій Болгарії

o Здійснюють контроль за мобілізацією населення в регіоні;

o Взаємодіють з Постійною комісією Ради Міністрів з захисту населення від лих, ката-строф, аварій тощо.

Розділ ІV – про повноваження спеціалізованих органів адміністрації:

v Виконують функції, пов’язані з організаційно-технічною підготовкою до виборів;

v Допомагають діяльності територіальних відділень органів виконавчої влади і кордину-ють їх зв’язки з общинними адміністраціями;

v Координують і допомагають діяльності кметів і общин при їх взаємовідносинах з регіо-нальною дирекцією у боротьбі із злочинністю;

v Допомагають кметам і общинам у питаннях підвищення кваліфікації службовців;

v Допомагають здійснювати контроль за виконанням общинною адміністрацією делегова-них функцій відповідних органів центральних органів влади;

v Здійснюють контроль за виконанням державної політики з питань євро інтеграції в областях;

v Розробляє, організовує та координує виконання планів регіонального розвитку області;

v Координує і допомагає здійсненню обласною адміністрацією: комунальної діяльності, транспортного обслуговування і безпеки руху, охорони навколишнього середовища, куль-турної спадщини; релігійно - просвітницької діяльності, вирішення етнічних питань;

v Підтримує зв’язки з міжнародними організаціями, з регіонами та обласними аміністра-ціями інших держав, розробляють і реалізують спільні проекти;

v Оформляють акти нерухомого майна – державної власності;

v Забезпечують захист державних інтересів при неправомірному використанню державної власності фізичними та юридичними особами на території області;

v Допомагає обласному керівнику в здійсненні його контролю за виконанням “Закону про общинну власність”.Глава четверта присвячена організації роботи обласної адміністрації.

В кінці – заключні положення.

РОЗДІЛ VІ. ЕВОЛЮЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ В КОНТЕКСТІ ЕВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ.

6.1. Адаптація законодавства та процес вступу до ЄС.

Поруч із іншими державами Центральної та Східної Європи Болгарія розпочала свій шлях до вступу в “європейський дім” ще у 1993 році, коли у Копенгагені відбувся саміт ЄС, на яко-му були визначені політичні та економічні критерії для країн-кандидатів на вступ в Євро-пейські структури. Основними з них були демократія та повага прав людини (перш за все в політичній сфері), життєздатна ринкова економіка, відповідність законодавства, адміністра-тивної та юридичної системи нормам, які прийняті в ЄС. До того часу курс на втуп визначило 10 європейських держав: Болгарія, Угорщина, Латвія, Литва, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Чехія та Естонія. Основою відносин між ЄС та кандидатами на вступ були так звані Європейські угоди про асоційоване членство та вільну торгівлю, що були підписані на протязі першої половини 1990-х рр. Угоди розглядались як початковий етап включення цих держав в процес європейської інтеграції з перспективою їх подальшого членства в цій орга-нізації.