Політична система і державний устрій Болгарії

Становище в БКП, у якій почався розкол та виникло декілька політичних платформ (Болгарський шлях у Європу, Демокра¬тичний форум, Рух за демократичний соціалізм, Альтернативне соціалістичне об'єднання), наприкінці січня 1990 р. стало кри¬зовим. На своєму з'їзді БКП виступила за політичний плюралізм та створення багатопартійної системи, яка б віддзеркалювала строкатість групових і професійних інтересів. Принцип «демокра¬тичного централізму» в статуті партії був замінений на принцип «демократичної єдності», орієнтований на плюралізм думок, ідейних течій, самоорганізацію та самовря-дування членів партії. З'їзд БКП ухвалив курс на виведення суспільства на шлях соціально орієнтованої ринкової економіки, правового порядку, свободи, демократії та надійного соціального захисту кожної людини, прогресу в духовній сфері та інтеграції Бол¬гарії до західноєвропейських структур.

У лютому 1990 р. головою ради міністрів було затвердже¬но А. Луканова. Уряд започат-кував процес переходу країни до ринкової економіки: було знято обмеження на викори-стання найманої робочої сили; дозволено приватизацію торгівлі та сфери послуг; державні підприємства й установи перетво¬рювалися на акціонерні, здавалися в оренду колективам, здобували цілковиту господарську самостійність; розпочалася лібералізація цін тощо.

У квітні 1990 р. відповідно до результатів загальнопартій¬ного референдуму БКП було перейменовано на соціалістичну (БСП). І хоча чисельність партії наприкінці 1991 р. ско-ротилася майже на половину, БСП залишалася найбільшою і найвпливовішою політичною силою в країні. Керівництво БСП погоди¬лося з опозицією прийняти нову конституцію Болгарії після проведення парламентських виборів. Було досягнуто домов¬леності про при-пинення з квітня існування Державної ради, а її голові П. Младенову Народні Збори доручили до виборів виконувати функції президента країни.

У передвиборній платформі БСП намагалася представити себе як силу, що не лише започаткувала політичні перетво¬рення в суспільстві, а й як єдино спроможна довести їх до кінця та забезпечити максимальний захист соціальних інтересів усіх верств населення. У свою чергу у програмі дій СДС пропонував запровадження ринкових відносин, парламен-таризму та побу¬дову правової держави.

На виборах у червні 1990 р. перемогу здобула БСП, за яку проголосувало 47 % виборців (211 мандатів з 400), а за СДС - 36 %, Рух за права і свободи (РПС) за підтримки мусуль¬манського населення отримав 23, а БЗНС -16%. Решта партій не змогла подолати чотиривідсотковий бар'єр.Вибори лідер СДС Ж. Желев охарактеризував як «вільні, але нечесні». Уже 12 червня 1990 р. студенти Софії створили наметове містечко та оголосили триденний «окупаційний страйк» у столичному університеті, вимагаючи оголосити факти маніпуляцій та фальси-фікацій під час проведення ви¬борів. Але головний удар був завданий по П. Младенову, якого опозиція звинуватила в підбурюванні до застосування танків проти учасників мітингу біля Парламенту, що відбувся 14 грудня 1989 р. Врешті-решт 6 липня 1990 р. президент ви¬мушений був залишити посаду. 1 серпня після шести турів голо¬сування Великі Народні Збори обрали президентом Болгарії Ж. Желева.

Восени 1990 р. на перший план вийшли економічні пробле¬ми: стрімко падали обсяги виробництва, інфляція перейшла 100-відсотковий рубіж, значно зросло безробіття. У ве-ресні було введено купонну систему розподілу продуктів харчування. Болгарія, приєд-навшись до санкцій проти Іраку, втратила значний обсяг постачання нафти. У березні 1990 р. країна припинила виплату зовнішнього боргу. У вересні прем'єр-міністр А. Лука-нов визнав, що Болгарія перебуває на межі економічного колапсу.

Пошукові шляхів виходу країни з кризи було присвячено XXXIX з'їзд БСП (вересень 1990). Зміною нумерації партійного форуму підкреслювалася спадкоємність БСП в бол-гарському соціалістичному русі. Соціалісти відмовилися від марксизму-ленінізму та про-голосили себе демократичною партією, яка готова поступитися владою у випадку поразки на виборах. До керівництва партії були обрані політичні діячі нового по¬коління.

У листопаді 1990 р. Великі Народні Збори затвердили нову назву країни - Республіка Болгарія.

Протистояння політичних сил продовжувало загострюватися. Підтиском опозиції (де-путати СДС залишили зал засідань пар¬ламенту, а профспілка «Подкрепа» оголосила за-гальний страйк) наприкінці листопада пішов у відставку уряд А. Луканова. У середині грудня 1990 р. п'ятнадцять провідних партій та організацій підписали угоду про гарантії мирного переходу до демократичного суспільства, а БСП і СДС зобо¬в'язалися при формуванні коаліційного уряду дотримуватися принципу рівності. Новим прем'єр-міністром став безпартій¬ний Д. Попов. Щоб забезпечити необхідні умови для здійснення реформ, між владою та опозицією були досягнуті домовленості про встановлення півріч-ного мораторію на проведення будь-яких акцій протесту.