Політична система і державний устрій Болгарії
Дуже важливі гарантії, що забезпечували владу народу, містились в розділі 2 Консти-туції, присвяченій суспільно-економічному устрою. Так, Конституція постановляла, по-перше, що головна опора держави у розвитку народного господарства є всенародною власністю; по-друге, що всі рудні і інші природні багатства, що містяться в земних надрах, а також ліси, води, в тому числі мінеральні і лікувальні, природні джерела енергії, заліз-ничний і повітряний транспорт, пошта, телеграф і радіо є всенародною власністю; по-третє, приватні монопольні угоди і об’єднання, як, наприклад, картелі, трести и концерни, є заборонені.
Окрім цього, Конституція включала юридичні підстави для обмеження земельної при-ватної власності. Також вона передбачала заохочення і підтримку трудових кооператив-них землеробних господарств, які до того ж перебували під особливим патронатом дер-жави. Конституція також передбачала націоналізацію (повну і часткову) деяких галузей і окремих промислових, торгових, транспортних і кредитних підприємств.
Конституція гарантувала громадянам особисту свободу і недоторканість, свободу дру-ку, слова, зборів, мітингів і демонстрацій.
Болгарські громадяни також мали право створювати співтовариства, спілки і органі-зації, якщо вони не були направлені проти встановленого конституційного устрою.
Окрім цього, громадяни мали право на прохання, скарги і петиції. Кожен громадянин Народної Республіки Болгарії міг вимагати віддачі під суд посадових осіб за злочини, скоєні під час виконанні службових обов’язків. Громадянам надавалось також право на відшкодування з сторони посадових осіб збитків, спричинених ними у зв’язку з неза-конним чи неправильним виконанням службових обов’язків.
Конституція Болгарії 1971 р., хоча в ній було дуже багато гарних слів про соціалізм і владу народу, закріпила режим бюрократії. Влада була зосереджена в руках Державної ради, головою якої був Т. Живков.
Державна рада мала вищу силу над всіма органами держави. Для цього використо-вувався і ряд антиконституційних актів. Наприклад, законодавча діяльність Народних Зборів була підпорядкована Державній раді шляхом встановлення правила в Законі про нормативні акти (1973 р.), згідно якого жоден суб'єкт права законодавчої ініціативи (окрім депутатів і постійних комісій Народних Зборів) не мав права вносити законопроекти на розгляд Народних Зборів, якщо ці законопроекти не були включені в план робіт, який затверджувався Державною радою.
З метою підпорядкування Державній раді законодавчої діяльності Народних Зборів була проведена ще одна ініціатива: Народні Збори були позбавлені права самостійно виз-начати свій порядок денний. Натомість вони повинні були включати в нього всі ті законо-проекти, які містились в плані робіт, визначених Державною радою.
Інший приклад. В Конституції1971 р. міститься велика кількість приписів, що по суті підпорядковують повністю діяльність Ради Міністрів і всіх органів управління Державній раді.
Не можна опустити і ще один факт. Для підпорядкування органів правосуддя Держав-ній раді був використаний інший спосіб. В силу Закону від 11 листопада 1982 р. про зміни і доповнення до Закону про судоустрій всі судді в Болгарії (окрім суддів Верховного су-ду), а саме: судді районних і окружних судів, що раніше обирались безпосередньо вибор-цями, а також судді військових судів, які раніше обирались і звільнялись з посади Дер-жавною радою, повинні були обиратись і звільнятись з посади Народними Зборами, а в період між сесіями Народних Зборів – Державною радою. Оскільки від рішень, прийнятих Державною радою з цих питань, не вимагалось наступного затвердження Народними Зборами, це означало, що судді районних, окружних і військових судів при коротких сесіях Народних Зборів того часу практично обирались і звільнялись з посади Державною Радою.
Іншим прикладом узурпації народовладдя бюрократією може слугувати і наступний факт. За період з 1958 по 1978 роки в Болгарії були проведені дві “реорганізації” системи народних зборів, що в наступному призвело до ліквідації останніх.Бюрократія грубо порушувала конституційні права громадян. Так, Конституція 1971 р. забороняла найкатегоричнішим чином будь-яке обмеження прав громадян на основі їх національної приналежності. Проте, не звертаючи уваги на Конституцію, в середині 80-х рр. владою країни була проведена акція, яка мала на меті примусову асиміляцію му-сульманського населення держави. Ці репресивні шовіністичні заходи стосувались при-близно 1 млн. болгарських громадян.