Політична система і державний устрій Болгарії

Повторне обрання на посаду заборонено. Склад суду поновлюється через кожні три ро-ки від кожної квоти.

До компетенції суду належить (ст. 149):

ü Обов’язкове тлумачення Конституції;

ü Прийняття рішень по ходатайству про встановлення антиконституційності законів і інших актів Народних Зборів, а також актів Президента;

ü Вирішення спорів про компетенцію між Народними Зборами, Президентом, Радою Міністрів, а також між органами місцевого самоврядування і центральними вико-навчими органами;

ü Надання висновків про відповідність з Конституцією укладених Республікою Болгарія міжнародних договорів по їх ратифікації, а також про відповідність законів із загальноприйнятими нормами міжнародного права і міжнародними договорами, членом яких є Болгарія;

ü Оголошення рішень щодо спорів про конституційність політичних партій і об’єд-нань;

ü Вирішення спорів щодо законності обрання Президента і віце-президента;

ü Встановлення обставин, за наявності яких повноваження президента і віце-президента закінчуються раніше встановленого строку;

ü Надання заключення про законність обрання депутатів парламенту;ü Встановлення необираності депутатів і несумісності депутатських функцій із здій-сненням інших повноважень;

ü Оголошення заключення по звинуваченню, висунутому Народними Зборами на адресу президента і віце-президента;

ü Позбавлення імунітету судді Конституційного Суду і встановлення фактичної немо-жливості чи несумісності виконання ним своїх функцій.

Всі рішення Суду приймаються кваліфікованою більшістю голосів з перевагою мінімум в 7 голосів.

Акти Конституційного Суду остаточні. Його рішення обов’язкові для всіх державних органів, юридичних осіб і громадян. По закону жодне рішення Суду не може бути ска-соване чи призупинене.

РОЗДІЛ ІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІВ ЗАКОНОДАВЧОЇ ВЛАДИ.

2.1. Історичний аспект формування Народних Зборів Республіки Болгарія

На пленумі ЦК БКП у грудні 1989 р. оновлене керівництво партії не тільки запевнило болгар у несхибності «соціалістичного вибору», а й підтвердило свою рішучість здій-снювати кардинальні зміни в суспільстві. Був визначений термін проведення вільних виборів - травень 1990 р. Невдовзі був скасований закон «Про ліквідацію та заборону БЗНС Н. Петкова» та оголошено про реабілітацію незаконно ре¬пресованих. У країні розпочався процес формування багато¬партійності: спочатку було відновлено діяльність «старих» пар¬тій - Радикально-демократичної, Соціал-демократичної, БЗНС та ін. Уже на початку 1990 р. в країні діяло понад 50 різних партій, організацій та рухів.

У грудні 1989 р. в Софії шістнадцять відновлених та «нових» партій та рухів об'єдна-лися в Союз демократичних сил (СДС). Керівництво СДС відразу заявило про свою опозицію до ком¬партії. У країні відбулося різке розмежування та поляризація політичних сил. Організовані СДС масові демонстрації з вимо¬гою здійснення радикальних демокра-тичних змін примусили керівництво БКП піти на діалог з опозицією. 16 січня 1990 р. відбулося засідання «круглого столу», на якому політичні сили різної орієнтації обго-ворювали питання проведення парла¬ментських виборів, трансформації державно-партій-них структур тощо. При цьому лідери СДС відкинули пропозицію створити коаліційний уряд до проведення виборів.