Політична система і державний устрій Болгарії
Оцінюючи стан дослідження даної теми у вітчизняній науці, варто визнати, що він за-лишається все ще низьким, особливо це стосується рівня дослідження адміністративно-територіального устрою та функціонування органів місцевого самоврядування Республіки Болгарія.
Бакалаврська робота складається з вступу, шести розділів і висновків загальним обся-гом 60 сторінок тексту.
У вступі висвітлено актуальність даної теми, окреслено об’єкт, предмет та методи до-слідження, визначено мету та завдання дослідження.
Перший розділ присвячено загальній характеристиці форми державного устрою і кон-ституційного ладу Республіки Болгарія, розглянуто історію конституційного розвитку, ха-рактеристику діючої Конституції та конституційних законів.
У другому розділі йдеться про принципи функціонування законодавчої влади, структур-ру Парламенту, його функції та повноваження, перелік основних політичних партій.
Третій розділ присвячено характеристиці органів виконавчої влади - Президента та уряду.
Четвертий розділ стосується судової гілки влади, а також функціонування Конститу-ційного суду.
У п’ятому – проаналізовано основні принципи адміністративно-територіального устрою держави та засади функціонування органів місцевої влади.
У шостому розділі охарактеризовано еволюцію політичної системи Болгарії в кон-тексті європейської інтеграції.
У висновках підведено підсумки виконаної роботи.
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ І КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ.
1.1. Історія конституційного розвитку.
Болгарія розташована у східній частині Балканського півострова. Її територія складає 111 тис. кв.км. Населення Болгарії – 7761 млн. чоловік; 85% з них – болгари. Столиця дер-жави – м. Софія. Офіційна мова – болгарська. Традиційна релігія – східно-православне ві-росповідання.
Доля болгарського народу досить драматична. Болгарська держава була створена в 681 році. Проте її існування переривалось два рази і на досить довготривалий період. Так, перша болгарська держава існувала з 681 по 1018 р. Друга – з 1186 по 1397 р. Третя існує з 1878 року по даний час.
Між першою та другою болгарською державою, тобто на протязі 168 років, Болгарія перебувала під владою Візантії. Між другою і третьою державами, тобто п’ять століть, болгарський народ знаходився під турецьким гнітом.
Визволення Болгарії від турецького гніту відбулось в результаті розгрому військ Ос-манської імперії на Балканах в 1878 р. російською армією. Таким чином, було покладено початок третій болгарській державі і його конституційній історії.
За останні 120 років в Болгарії діяло чотири конституції: Конституція Болгарського царства 1879 р., так звана Тирновська конституція; Конституція Народної Республіки Болгарія 1947 р.; Конституція Народної Республіки Болгарія 1971 р.; Конституція Ре-спубліки Болгарія 1991 р.Тирновська конституція встановлювала монархічну форму правління з народним пред-ставництвом. Вона наділяла царя надзвичайно широкими повноваженнями. Цар був вер-ховним представником і главою держави. Його постать вважалась священною і недотор-каною. Він був наділений правом законодавчої ініціативи. Згідно Конституції жоден за-кон, не затверджений і не опублікований царем, не вступав в силу. Виконавча влада нале-жала царю. Судова влада діяла від імені царя. Цар мав право на помилування з кримі-нальних справ, він представляв державу у всіх зносинах з іноземними державами, від його імені уряд укладав всі договори з іншими країнами. Право ратифікувати міжнародні дого-вори також належало царю. Слід звернути увагу і на такі повноваження царя: тільки він мав право скликати Народні Збори на сесії і розпускати парламент на власний розсуд і в будь-який час. Цар і наслідувач престолу звільнялись від всіх податків, державних зборів і повинностей. Цікавим є те, що поруч із існуванням такої сильної монархічної влади Тир-новська конституція включала ряд приписів, які дають змогу вважати її одною з найбільш ліберальних монархічних конституцій того часу.