Політична система і державний устрій Болгарії
В той же час Болгарія не пішла на повну відмову від всіх соціалістичних цінностей, за-кріпивши в новій Конституції право на працю, на соціальне забезпечення у разі безробіття і в наслідок недієздатності, заборону експлуатації дітей, нічної роботи жінок, соціальну функцію власності, охорону навколишнього середовища.
В результаті повномасштабної реформи 1990-х рр., яка торкнулась всіх сфер права, Болгарія повернулась в романо-германську правову сім’ю, зберігши при цьому минулу структуру своєї правової системи.Більшість сфер є кодифіковані. Кримінальне і кримінально – процесуальне право регу-люються відповідно Кримінальним кодексом (1968 р.) і Кримінально-процесуальним ко-дексом (1974 р.). Більшість питань цивільного процесу регулюються Цивільним процесу-альним кодексом (1952 р.), поруч з яким діє ще ціла низка нормативних актів. Відносинам в сфері державного управління присвячені Закон про адміністративну процедуру (1979 р., в ред. 1995 р.) і Закон про адміністративні правопорушення і стягнення (1969 р., в ред. 1996 р.). перший регулює діяльність органів державного управління. Цивільний кодекс відсутній, хоча роботи з його складання велись ще з початку 1950-х рр.
Основне джерело права – закони та інші нормативно – правові акти. Закон про норма-тивні акти (1973 р.) визначає ієрархію правових актів: Конституція, закони та постанови парламенту, правові акти Ради Міністрів (постанови, розпорядження, рішення), акти міні-стерств (правила, розпорядження, інструкції і накази) і, на кінець, акти органів обласної адміністрації і місцевого самоврядування.
Міжнародні угоди, ратифіковані у встановленому Конституцією порядку, складають безпосередньо частину внутрішнього законодавства і мають пріоритет над болгарськими законами.
Судова практика визнається джерелом права (близьким за значенням до судового прецеденту) тільки на рівні рішень Пленуму Верховного суду.
Збірки цих рішень видаються щорічно і є в наявності в кожному суді.
В 1990-ті роки в Болгарії, як і в ряді інших східноєвропейських країн, виключно важливе місце стали займати в системі джерел права рішення Конституційного суду (який тут відноситься до контрольної, а не судової влади). Де-факто Конституційний суд здій-снює поряд з парламентом законодавчу владу.
1 Судова система. Органи контролю.
Судова влада в Болгарії є незалежною гілкою влади, яка покликана захищати права та законні інтереси громадян, юридичних осіб і держави. Основи судової системи визначені в Конституції і деталізовані в Законі про судову систему 1994 року (суд, прокуратура, органи слідства). В систему судових органів входять: Верховний касаційний суд, Верховний адміні-стративний суд, апеляційні, окружні, військові та районні суди. Законом можуть створю-ватись і спеціальні суди, які не входять в систему судів загальної юрисдикції (наприклад, Зовнішньоторгівельний арбітражний суд Торгово – промислової палати Болгарії, Державний арбітражний суд).
Верховний касаційний суд здійснює верховний судовий нагляд за точним і єдино-образним застосуванням законів всіма судами; Верховний адміністративний суд – нагляд за за точним і єдинообразним застосуванням законів в адміністративному правозасто-суванні.
У вирішенні кадрових питань в судовій ситемі Болгарії важлива роль належить спеціальному органу – Вищій судовій раді, яка складається з 25 членів, при чому голови Верховного касаційного і Верховного адміністративного судів і Генеральний прокурор є його членами по праву, 11 членів обирають Народні Збори, а інші 11 – органи судової влади. Строк мандата виборчих членів Вищої судової ради – 5 років. На засіданнях голо-вує міністр юстиції, який не приймає участі в голосуванні. Вища судова влада призначає, підвищує, понижує, переміщує та звільняє з посади суддів, прокурорів і слідчих, пропонує кандидатури голови Верховного касаційного суду, Верховного адміністративного суду і Генерального прокурора.
Голови Верховного касаційного, Верховного адміністративного судів і Генеральний прокурор призначаються на посаду і звільняються з неї Президентом Республіки за пропо-зицією Вищої судової ради строком на 7 років без права переобрання. Президент не може відмовити в призначенні чи звільненні з посади, якщо пропозиція направлена повторно.