Методики оцінки доцільності капіталовкладень відносно до сучасних умов перехідної економіки Україн

втрати від ризику незалежні одна від одної;

втрати по одному з напрямків “портфеля ризиків” не обов’язково збільшують ймовірність втрати по іншому;

максимально можливий збиток не повинен перевищувати фінансових можливостей учасника.

У процесі прийняття рішення щодо допустимого підприємницького чи інвестиційного ризику важливо знати не лише ймо¬вірність певного рівня втрат, але і ймовірність того, що втрати не перевищать певного рівня. Необхідність подібного розрахунку виникає, наприклад, у такій ситуації. Припустимо, менеджер вважає, що втрата 20 млн дол. не змінює кардинально характеру підприєм¬ницької діяльності фірми; разом з тим збитки розміром 80 млн дол. призведуть до великих фінансових ускладнень, на які керівники фірми не підуть. За такої ситуації важливіше знати не про ймовірність втрат у 20 млн дол., а що вони не перевищать цієї суми.

Оцінка ризику залежить від інтуїції підприємця. Вибір його прийнятного ступеня залежить від готовності керівника ризикувати. Менеджери консервативного типу, які не схильні до інновацій, здебільшого намагаються уникнути щонайменшого ризику. Більш досвідчені керівники віддають перевагу саме ризиковим рішенням, якщо останні є добровільними (самостійними), але й не уникають дій, які включають недобровільний ризик. За складної ситуації такий керівник схильний до ризикових рішень, коли впевнений у професійності виконавців. Взагалі можна вважати, що прийнятний рівень ризику обернено пропорційний кількості виконавців. При цьому важливо лише при мінімізації їх кількості не перейти дозволену межу. Готовність керівника ризикувати значною мірою формується під впливом результатів попередніх аналогічних рішень, прийнятих в умовах невизначеності. Як правило, тенденція така, що понесені у минулому втрати диктують вибір обережнішої політики, а успіх схиляє до ризику.

У ринковій економіці принципово змінюються взаємовідносини фірми з державою та іншими підприємствами. Держава має право лише економічними методами регулювати діяльність фірм. Необхідною умовою зміни взаємовідносин підприємства і держави у нашій економіці є процес роздержавлення, який, безумовно, впливає на характер фінансового управління.

Наслідком повної незалежності фірми від держави є зміна характеру джерел фінансування. Держава перестає бути власником значної частини підприємств і тим самим знімає з себе відповідальність за їх фінансування і господарську діяльність. Разом з тим, самостійні власники починають фінансувати один одного.

Фірми несуть повну матеріальну і соціальну відповідальність перед своїми працівниками за всі свої дії. Це положення визначає особливість фінансового управління у ринковій економіці та необхідність аналітичного підходу до роботи. Проводиться аналіз фінансового положення не лише своєї фірми, але й підприємств, з якими вона пов’язана у виробничо-фінансовій діяльності. Інакше можливі неплатежі і банкрутство фірми навіть у тому випадку, якщо виробництво даної фірми знаходиться на належному рівні.

Отже, економічна самостійність підприємства вимагає від його керівників вміння правильно обирати своїх партнерів. Без фінансового аналізу і обліку ризику неможливий також вірний вибір політики фірми: ані тактичної, ані стратегічної. Однією з особливостей управління компанією у ринковій економіці є проведення стратегічних досліджень, адже за умов нестабільності потрібно вміти оцінювати і прогнозувати можливі ризики. Стратегія управління має сприяти стабілізації виробничо-господарської діяльності підприємства. Недостатньо займатись лише тактичними питаннями, оскільки їх результати не забезпечують гарантованого ефективного функціонування фірми на перспективу. Важливість стратегічних рішень підтверджують дані американських вчених, за якими коливання прибутковості фірми на 80% визначаються вірністю стратегічних рішень.

Під стратегією управління фірмою розуміють визначення довгострокових цілей розвитку в інвестиційному проекті і факторів підвищення доходності з урахуванням можливих змін на ринку. Вона має знаходити своє відображення у зниженні ризиків. Її завдання полягає у підготовці фірми до можливих змін ринкової ситуації, протистоянні несприятливому впливові ри¬зиків та випадкових факторів.Слід зазначити, що прийняття рішення — це психологічний процес, в якому людська поведінка є не завжди логічною. Іноді людиною керує логіка, а іноді й почуття, тому управлінські рішення можуть мати або інтуїтивний, або раціональний характер. Раціональність — це використання інтелекту та досвіду для прийняття рішення, на яке впливають також особисті риси відповідальних управлінців, середовище, інформаційні обмеження, обгрунтованість наслідків ризику та норми поведінки. Схематично цей процес показаний на рис. 2.4. Першим кроком у формуванні стратегії є визначення мети. Формування цілей фірми, в основному, визначається такими факторами: