Методики оцінки доцільності капіталовкладень відносно до сучасних умов перехідної економіки Україн

Довгостроковий кредит можна розділити на такі його види: кредит, що дається комерційними банками на договірних засадах за рахунок їх власних і притягнутих коштів; державний кредит, джерелом якого являється кошти республіканського бюджету, і кредит під цільові виробничі програми за рахунок централізованих кредитних коштів Центрального банку. Кредитування в кожному з цих випадків істотно розрізняється. Комерційні банки надають довгострокові кредити інвесторам за рахунок власних і притягнутих коштів на договірних засадах. Основними принципами формування кредитних відносин являється: вільний вибір партнерів цих відношень, формування умов їх виконання, підстав і обсягів, відповідальності при повному невтручанні державних органів у вибір і реалізацію цих умов.

Основні джерела ресурсів для довгострокового кредитування в цьому випадку - це власні кошти банків (різноманітні фонди, нерозподілений прибуток), кошти централізованого позичкового фонду, підприємств і організацій, а також кошти бюджетів, що знаходяться на рахунках банків, внески громадян і позики в інших банків.

Кредитні відносини банку і позичальників регулюються кредитним договором, яким передбачаються розмір дозволеного кредиту, строки і порядок його використання і повернення, процентні ставки за користування кредитом, обов’язки і майнова відповідальність сторін і форми забезпечення обов’язків. Оформлення довгострокового кредитування провадиться банком на підставі наданих позичальником документів, перелік яких визначається кредитним договором. Кредитний договір діє протягом усього періоду користування кредитом.

Потреба в довгостроковому кредиті визначається або повною вартістю затрат на об’єкт (заходові), якщо кредит являється єдиним джерелом фінансування, або як різниця між вартістю цих затрат і власних коштів позичальника, що спрямовуються на цю ціль. Можливість установи банку видати кредит позичальнику в необхідному їм розмірі залежить від рівня цієї установи (відділення, регіонального управління і дирекції, банку) і наданого йому права видавати кредит одному позичальнику тієї або іншої категорії (підприємства, організації, кооперативи, малі підприємства), а також наявності кредитних ресурсів.

Загальний термін користування кредитом складається з нормативного часу здійснення затрат і часу, протягом якого кредит повертається банку. Терміни погашення кредиту встановлюються в межах окупності затрат по проекту.

Банк надає довгостроковий кредит тільки кредитоспроможним позичальникам, що можуть повернути його у встановлені строки і сплатити відсотки за користування кредитом. Визначення кредитоспроможності підприємств і організацій являється однієї з найважливіших сторін господарської діяльності банків в умовах переходу до ринку.

Оцінка кредитоспроможності позичальника здійснюється банком до укладання кредитного договору на основі аналізу його фінансового стану й ефективності що кредитується заходу. Базою для такого аналізу служать бухгалтерські баланси, інші звітні і планові документи про фінансово-господарську діяльність, проектно-кошторисна документація, плани технічного переозброєння виробництва, прогнозні і статистичні матеріали, що характеризують як сучасний економічний стан позичальника, так і перспективи його розвитки.

Аналіз фінансового стана позичальника дозволяє визначити показники, що відбивають різні його сторони, наприклад, ліквідність його балансу, покриття балансу, залучення коштів. При довгостроковому кредитуванні важливо оцінити стабільність цих показників у період користування кредитом. Таке оцінювання вимагає різноманітних економічних знань, вміння прогнозувати зміни факторів, що впливають на прибутковість позичальника в умовах переходу до ринку. До таких факторів варто віднести насамперед динамічність цін і тарифів, рентабельність виробництва, енерго-, матеріало- і фондоємність продукції, забезпечення сировиною, кадрами й основними фондами, упровадження нових техніки і технологій, ринок збуту продукції.Ефективність що кредитується заходу банки визначають шляхом проведення інженерно-економічної експертизи його проекту. При цьому перевіряється наявність і проектно-кошторисної документації та висновків експертизи, відповідність проектних техніко-економічних показників прогресивним, оцінюється техніко-економічний рівень проекту. Важливими питаннями при проведенні такої експертизи являється: наявність сировинної бази, конкурентоздатність продукції, можливість її збуту, прогноз рівня цін на майбутню продукцію. У процесі інженерно-економічної експертизи необхідно вивчити реальність що намічаються строків будівництва з урахуванням потужностей, навантаження і матеріально-технічного забезпечення підрядних будівельно-монтажних організацій, надійність постачальників устаткування й інших партнерів.

В даний час процес установлення процентної ставки за кредити не регулюється нормативними актами. Плата за користування довгостроковим кредитом визначається банками з урахуванням тривалості терміна кредитування, даних позичальниками гарантій своєчасного повернення кредиту, попиту і пропозицій кредитних ресурсів і їхньої ціни, а також наявності кредитного ризику. Встановлювані банками процентні ставки повинні забезпечувати повне покриття їхніх затрат і одержання прибутку від здійснення госпрозрахункової діяльності.