Методики оцінки доцільності капіталовкладень відносно до сучасних умов перехідної економіки Україн

Для фінансування пріоритетних інвестиційних проектів за рахунок коштів державного бюджету необхідно установити жорстку нормативну межу його витрат на споживання. Варто розмежувати державний бюджет на дві частини: бюджет споживання і бюджет розвитку. Бюджет споживання повинний бути побудований по системі нормативів, що визначають мінімум бюджетної забезпеченості в частині поточних і капітальних соціальних витрат на душу населення, а по деяких статтях по типах об’єктів витрати. Бюджетні прибутки, одержувані понад нормативні мінімуми, повинні бути цілком або в переважній частині направлятися на фінансування розвитку економіки.

Галузева реструктуризація означає раціоналізацію внутрішньогалузевої структури, рятунок від неефективних виробництв, підвищення конкурентоздатності і поліпшення структури продукції галузі, заміну застарілих технологій на прогресивні технології, що зберігають ресурси, зниження техногенного впливу на навколишнє середовище. Цілями галузевої реструктуризації виступають:

доведення галузі до високорентабельного функціонування або до певного рівня дотаційності у випадку збереження державного регулювання цін на її продукцію на початковій стадії реформ;

забезпечення конкурентоспроможності продукції галузі на внутрішньому ринку при зниженні протекціоністського захисту, а надалі - і на зовнішньому ринку;

активізація перетікання капіталу як у галузі, так і між галузями;

екологізація виробництва.

Виробнича реструктуризація означає проведення на рівні суб’єктів наступних заходів:

удосконалювання виробничої структури відповідно до ринкового попиту;

техніко-технологічна реконструкція виробництва;

оптимізація структури продукції, що випускається, і підвищення її конкурентоспроможності;

ресурсозбереження, мінімізація й утилізація відходів виробництва.Для проведення галузевої і виробничої реструктуризації в базових галузях необхідно провадити секторний аналіз стану і перспектив розвитку галузей, структурна модернізація яких зажадає суттєвої урядової підтримки. До таких галузей варто віднести: електроенергетику, паливний комплекс, чорну і кольорову металургію, основну крупнотонажну хімію, важке машинобудування, військово-промисловий комплекс, промисловість будматеріалів.

На основі секторного аналізу під контролем Міністерства економіки в базових галузях повинні бути розроблені програми структурної перебудови, виходячи з який підприємства спромоглися б підготувати власні програми виробничої реструктуризації. Крім того, проведення секторного аналізу і розроблення програм з урахуванням перспектив зміни галузевої структури економіки повинні бути виконані для галузей виробничої інфраструктури - залізничного і морського транспорту, вантажних авіаперевезення, зв’язку. У галузевих програмах для виробництв, що не витримують конкуренції, необхідно зазначити орієнтири примусового згортання-виробництва, а також експортні квоти, установлювані з урахуванням перспективи реструктуризації конкретних підприємств (виробництв). Розроблення галузевих і виробничих програм реструктуризації варто доводити до набору конкретних проектів, що можуть фінансуватися як незалежно від державного бюджету, так і за його рахунок. Програми виробничої реструктуризації повинні передбачати також опрацювання тактики приватизації підприємств або тільки зміни форми управління (корпоратизація), крім тих державних підприємств, для яких на перехідний період доцільно відродити централізоване управління (казенні підприємства).

Для реструктуризації і діверсифікації виробничих комплексів, що мають тісний взаємозв’язок із суміжними виробництвами, підвищення ступеня переробки продукції і конкурентоспроможності базових галузей економіки, доцільно створювати об’єднання (консорціуми, фінансово-промислові групи), у які ввійшли б як основні й обслуговуючі їх підприємства галузі, так і пов’язані з ними тісними господарськими зв’язками підприємства інших галузей, а також фінансово-кредитні установи.

Основними функціями цих об’єднань стане інвестування в спільні проекти по структурній перебудові і діверсифікації виробництва, взаємне кредитування, здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Загальне керівництво зазначеними консорціумами або фінансово-промисловими групами буде здійснюватися за допомогою вхідних у нього або спеціально створених банків (інвестиційних компаній) або холдінгів. Для цих цілей попередньо, без об’єднання всі підприємства корпоратизуються. Приналежні державі контрольні пакети акцій цих підприємств (25-30%) передаються під трастове управління фінансово-кредитній установі, що входить до складу фінансово-промислової групи.