Методики оцінки доцільності капіталовкладень відносно до сучасних умов перехідної економіки Україн

2. Вибір в умовах ризику, коли результат не може бути точно спрогнозований, але є певна інформація про ймовірність можливих наслідків;

3. Вибір в умовах невизначеності, коли результат є випадковим і повністю відсутня інформація щодо ймовірності наслідків рішення.

У цій класифікації з практичної точки зору межа між другим та третім випадками дещо розмита, якщо за ймовірність брати так звану суб’єктивну ймовірність, тобто ступінь впевненості людини у настанні тієї чи іншої події.

В економічній теорії передбачається, що людина, яка здібна раціонально приймати рішення виходячи з принципу найбільшої вигоди, завжди має уявлення про ступінь ризику тієї чи іншої альтернативи, обгрунтовуючи його певними міркуваннями. Ці уявлення базуються на впевненості індивіда (суб’єктивних уявленнях) у настанні різних наслідків рішень. Так, нехай як результат рішення вибору проекту розглядається певний єдиний показник (наприклад розмір доходу чи прибутку), фактична величина якого залежить від прийнятого рішення і деяких випадкових факторів, тобто кожному варіантові рішення відповідає свій імовірний розподіл результату. Тоді вибір в умовах ризик буде здійснюватись серед ймовірних розподілів, що відповідає кожному варіантів рішення.

Як правило, аналіз ризиків слід починати з виявлення якісних та кількісних факторів, які взаємодоповнюють один одного. Головне завдання якісного аналізу полягає у визначенні факторів ризику, етапів і робіт, за яких ризик виникає, тобто у виявленні потенційної області ризику з тим, щоб потім ідентифікувати всі можливі ризики. Кількісний аналіз полягає у чисельному визначенні розмірів окремих ризиків і ризику інвестиційного проекту в цілому. Ця проблема найскладніша і потребує застосування різних методів:

статистичного;

доцільності витрат;

експертних оцінок;

аналітичного;

та зіставлення аналогів.

Розглянемо кожен з них окремо по відношенню до аналізу ризику інвестиційного проекту:

1. Статистичний метод рекомендується застосовувати в процесі обчислення очікуваної тривалості кожної роботи та проекту в цілому і можливих при цьому втрат. Суть його полягає у тому, що для розрахунку ймовірностей виникнення втрат аналізуються всі статичні дані, які стосуються результативності здійснення фірмою таких операцій. Частоту виникнення певного рівня втрат пропонується знаходити за формулою

F0= N/Nзаг(2.1)

де- F0частота виникнення певного рівня втрат;- Nчисло випадків появи конкретного рівня втрат;

- Nзагзагальне число випадків у статистичній виборці.

Для побудови кривої ризику і визначення рівня втрат необхідно ввести поняття областей ризику. Областю ризику називається певна зона загальних витрат на ринку, в межах якої вони не перевищують граничного значення встановленого рівня ризику. На рис. 2.1. показані основні області ризику, які доцільно при розрахунках загального рівня ризику з урахуванням достатності всього капіталу інвестиційної компанії [5].

При оцінці достатності капіталу для реалізації проекту слід враховувати два поняття: статутний капітал і весь капітал. Тобто така достатність визначається максимально допустимим розміром статутного капталу компанії і граничним співвідношенням усього її капіталу до суми активів, що називається коефіцієнтом ризику (Н).