Методики оцінки доцільності капіталовкладень відносно до сучасних умов перехідної економіки Україн

Основною метою структурної перебудови народногосподарського комплексу України повинна виступати адаптація його виробничих структур до умов економічної самостійності і ринкових механізмів, а також поступова інтеграція у світовий ринок.Головним критеріям формування нової галузевої структури економіки повинно стати забезпечення оптимального використання наявних ресурсів при максимально можливих темпах економічного росту. З огляду на накопичений Україною виробничий, кадровий і науково-технічний потенціали, необхідно, щоб структурна перебудова її економіки була орієнтована на створення достатньо повних багатогалузевих господарських комплексів. Але при цьому цільові настанови по створенню таких комплексів, в кінцевому підсумку, повинні бути спрямовані не на досягнення самозабезпеченості по більшості видів споживаної продукції, а на освоєння нових перспективних і конкурентноспроможних виробництв для використання переваг міжнародного поділу праці і поглиблення інтеграції у світову економічну структуру. Це означає, що поява нових виробництв, відновлення і діверсифікація існуючих, повинні, зрештою, привести до розширення обсягу, асортименту і якісного поліпшення експортно-імпортних операцій.

Задачі, які необхідно вирішити для досягнення цієї мети, зводяться до наступного:

зменшення залежності від імпорту стратегічних ресурсів і товарів, поліпшення платіжного балансу за рахунок пріоритетного розвитку галузей і виробництв по випуску конкурентноспроможної продукції, стимулюванню зниження ресурсоємкості виробництва;

стримування структурного безробіття і падіння реальної заробітної плати шляхом створення нових робочих місць, конкурентноспроможних виробництв і галузей;

блокування структурних чинників інфляції за допомогою збільшення товарного покриття платоспроможного попиту, сприяння конкуренції і демонополізації виробництва;

створення організаційно-економічних умов для екологізації виробництва, раціонального використання природних ресурсів;

збільшення частки виробничого накопичення в національному доході, реструктуризація економіки з урахуванням вимог науково-технічного прогресу;

подолання кризи неплатежів і забезпечення фінансової стабілізації.

В даний час, сформовані в Україні структурно-інвестиційні програми держави повинні бути зорієнтовані на таких основних напрямках:

розвиток сфери послуг, у тому числі, крім удосконалювання традиційних галузей, також і нових: інформаційної, науково-технічної, комунікаційної, фінансової;

запобігання розвалу соціальної інфраструктури і будівельної бази;

агропромисловий комплекс (розвиток інфраструктури для аграрного виробництва, виробництв по переробці сировини, сільськогосподарського машинобудування, хімічних препаратів для сільського господарства, упровадження нових технологій і підготовки кадрів для сільського господарства, розвиток соціальної інфраструктури на селі;

розвиток власної енергетичної і сировинної бази, зниження енерго-ресурсоємкості виробництва;

розширення обсягів випуску й асортименту товарів масового попиту, медикаментів і медичної апаратури;

зміцнення експортного потенціалу, освоєння конкурентноспроможних виробництв, що заміняють імпорт, створення і розвиток виробництв, заснованих на передових досягненнях вітчизняної науки;

підтримка потужностей і відновлення асортименту випуску продукції галузей, що формують базу технічного відновлення народного господарства, на рівні, достатньому для проведення реконструкції і переозброєння народного господарства;