Походження та історичні типи моралі

Другим полюсом культури Середньовіччя було лицарство. Хоча ідеали придворного життя сприймаються як протилежні релігійним цінностям (покорі та всепрощенню), проте між ними є суттєвий зв'язок: служіння, обітниці, до яких ставили¬ся надзвичайно серйозно. Середньовічна культура виробила цивілізовані правила поведінки для людей, які відзначалися буйним, запальним норовом, пихатістю і несамовитістю, але не бажали набути репутації варварів. Виявленням достоїнства шляхетної людини стали повага до іншого (але рівного!), без¬межна щедрість, захист слабкого, вірність слову, справедли¬вість — навіть якщо це було небезпечно для життя. Визна¬чальною цінністю у лицарській культурі можна вважати честь, яку захищали будь-якою ціною. Справою честі були пошуки сильнішого супротивника, честь не дозволяла нападати на слабшого або того, хто впав. Звичайно, кодекс честі суперечив реальним бойовим умовам: у війнах не гребували хитрощами, несподіваними нападами, мародерством, захопленням поло¬нених задля викупу тощо. Кодекс же честі вироблявся на зма¬ганнях, турнірах — у присутності Прекрасної Дами. З лицар¬ською культурою пов'язують виникнення сучасної західної форми шлюбу.

За тих часів велика патріархальна родина ще зберігала свою владу над індивідом, визначала міру його відповідальності, поведінку. З XII ст. зростає цінність моногамної сім'ї, у то¬му числі й завдяки зусиллям церкви (обмеження позацерковних форм шлюбу, зміцнення шлюбних зв'язків). Кодекс лицарського ставлення до жінки з придворної гри (з старофр. — куртуазне кохання) перетворюється на норму поведінки різних станів.

Піднесений образ лицаря увібрав у себе найважливіші цінності людської моралі і завдяки цьому виявив цивілізацій-ний вплив на суспільство й через століття після того, як реаль¬на аристократія втратила своє верховенство у політиці, еконо¬міці, суспільному житті.

Станово-корпоративна мораль середньовічної Європи повною мірою відбила суперечливий характер цієї культури. З одного боку, це найбільш розвинута форма традиційного сус¬пільства, яка характеризується підкоренням індивіда стану (станова честь), офіційній католицькій ідеології. З іншого бо¬ку, середньовічне християнство орієнтувало людину на осо¬бисту відповідальність у гіпертрофованій формі, що викликана почуттям провини, каяття, Жалості. Виявлення цієї тенденції, що поступово розвивалася у родоплемінній і давньосхідній, особливо в моралі античного суспільства, призводить до роз¬паду традиційної системи моралі.

§ 3. Основні тенденції розвитку моралі у сучасній цивілізації

Буржуазна мораль з часів свого виникнення зазнала знач¬них змін, які відображають саму суть буржуазного способу іс¬нування. Зростання темпу життя перетворює час на гроші. Епоха Відродження змінила оцінку людини та її можливос¬тей. Людина багато чого може, вона має право на розвиток своїх здібностей, і це не суперечить підвалинам християнства:

успіхи людської діяльності, плоди її зусиль — доказ прихиль¬ності до неї Господа. Висновки з нової версії християнства XVI ст. — протестантизму коротко такі:

— автономна особистість наділена правом приймати рі¬шення і нести за нього відповідальність;

— свобода стає основоположним принципом тодішньої моралі, тому що зовнішня соціальна регуляція все більше пе¬ретворюється на саморегуляцію;

— внутрішній світ людини збагачується, ускладнюється, вона стає здатною до рефлексивності і безпристрасності (роз¬важливості) ;— людина, що приймає рішення без примусу, відповідає за свої вчинки перед людьм-и і законом, незалежно від раси,

-60-

кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших пере¬конань, національного чи соціального походження, майново¬го, верствового чи іншого становища, відповідно до визначен¬ня Загальної декларації прав людини (1948 р.);

— церква розглядається як вільне зібрання рівних;

— людина здатна до самоконтролю і має право на свободу