Походження та історичні типи моралі

Як особливий тип суспільних відносин моральні відносини можна класифікувати за основними видами (сферами) жит¬тєдіяльності людей: у економічній чи професійно-трудовій, суспільно-політичній, науково-пізнавальній, сімейно-побуто¬вій та інших сферах. Моральні відносини можуть відрізнятися залежно від об'єкту: ставлення до дітей, жінок, людей похи¬лого віку, до праці, до держави, її інституцій тощо. У мо¬ральних відносинах людина є і суб'єктом їх, оскільки реалізує свої ціннісні орієнтації, цілі, вчинки, і об'єктом, тому що вони існують незалежно від неї, і накладають на неї певні обов'язки.

Отже, моральні аспекти діяльності і моральні відносини складають об'єктивовану, виражену у поведінці, соціальних зв'язках сторону моралі. Моральна практика закріплюється у суспільних норовах, звичаях, традиціях. Вона складає цінніс¬ний каркас суспільних відносин у кожній сфері життєдіяль¬ності зокрема, надаючи їм людського виміру.

Ідеальну сторону моралі становить моральна свідомість. Моральна практика і моральна свідомість завжди взаємоді¬ють, взаємозумовлюють одна одну. Від практики до свідомос¬ті, від свідомості до нової практики. Моральна практика від¬бивається у моральній свідомості, а остання надає нормативний зразок поведінки (належне, ідеальне), стосун¬ків. Разом з тим, співвідношення між практикою і свідомістю може мати різний ступінь відповідності. Критерієм їх відпо¬відності чи невідповідності є дотримання норм моралі, які ви¬ступають як момент істини. У єдності моральної практики і моральної свідомості й функціонує мораль як складне, супе¬речливе соціальне явище.

Розділ V. Моральна свідомість

Моральна свідомість як важлива складова моралі є своє¬рідним сплавом почуттів, уявлень, переконань, норм, принци¬пів, ідеалів, оціночних суджень, у яких виражається її духовна сторона. Моральна свідомість є відбиттям життєво-практич¬ного та історичного досвіду людей. Вона орієнтує, оцінює, ре¬гулює поведінку особистості, є складовою частиною соціаль¬ного механізму наступності. Це одна з форм (видів) суспільної свідомості і виконує своє призначення через вироб¬лення духовних цінностей, що складають ідеальну модель на¬лежної поведінки і стосунків.

§ 1. Структура моральної свідомості

Моральна свідомість — складний, суперечливий феномен духовної культури, що має свої рівні, форми, структуру. Вона функціонує на двох рівнях — емоційно-почуттєвому та раціо¬нально-теоретичному, які існують у взаємодії, єдності, допов¬нюючи один одного.

За походженням і змістом моральні почуття є соціальни¬ми, вони формуються і розвиваються тільки в суспільстві у процесі взаємодії соціальних індивідів за допомогою вихован¬ня і самовиховання. Культура моральних почуттів є виражен¬ням міри моральної розвинутості особистості, її здатності до морального резонансу (милосердя, співчуття, співпереживан¬ня) і виявляється у вчинках, культурі поведінки. Почуття, пе¬реживання є основою мотивів, ідеалів, оціночних уявлень, ціннісних орієнтацій. Цей рівень пов'язаний з реакціями осо¬бистості на стосунки між людьми. Реакції виявляються у по¬чуттях симпатії, антипатії; любові, ненависті; довіри, недо¬вір'я; обов'язку, відповідальності; національної гордості, космополітизму; гідності, вимогливості; егоїзму, альтруїзму тощо.

Раціонально-теоретичний рівень моральної свідомості виражається у системі моральних знань, перш за все, етичних, про норми, принципи, ідеали, оціночні судження, поняття, у яких теоретично обґрунтовується моральність та її елементи. Своїм змістом цей рівень моральної свідомості дає уявлення про те, якою має бути дійсність відповідно до потреб суб'єкта. Це ідеальна проекція того, що бажається, вимагається, необ¬хідно бути, тобто загально-історичні абсолютні потреби су¬спільного розвитку, що складають одночасно і мету, і засіб та¬кого розвитку.Залежно від носія моральна свідомість поділяється на ін¬дивідуальну і суспільну. Головними компонентами індивіду¬альної моральної свідомості є моральні почуття обов'язку, совісті, гідності, справедливості тощо — що у сукупності складають емоційно-почуттєвий рівень. Раціонально-тео¬ретичний пов'язується з системними знаннями, уявленнями про поняття, їх зміст, взаємозв'язок, наприклад, про добро, зло, щастя, сенс життя, справедливість, відповідальність, що дають уявлення про моральні цінності взагалі і вищі зокрема. Почуттєвий і раціональний рівні індивідуальної моральної сві¬домості є основою моральних переконань. Важливою її скла¬довою є воля, що концентрує зусилля особистості, перетворює індивіда на активного суб'єкта і переводить переконання, ба¬жання, цілі у конкретні дії, вчинки. Індивідуальна моральна свідомість у єдності почуттєвого, раціонального і вольового складників формується у взаємодії з суспільною моральною свідомістю у повсякденній моральній творчості.

Суспільна моральна свідомість, носієм якої є суспіль¬ство, акумулює не тільки і не стільки моральну практику су¬часників, а значною мірою використовує досвід минулих по¬колінь та історичних епох, їх пошуки і досягнення. Суспільна моральна свідомість також структурується за двома рівнями. Основою емоційно-почуттєвого її рівня є моральні почуття, невідрефлектовані моральні судження й відповідні оціночні уявлення, судження. Такий рівень свідомості та її компоненти відрізняються нечіткістю, суперечливістю і пов'язані з безпо¬середніми потребами людини, носять більш конкретний, по¬єднаний з інтересами соціальних груп, спільнот, прагматич-.ний, утилітарний характер. Раціонально-теоретичний рівень суспільної моральної свідомості спрямований на вирішення головних питань сенсу життя, має чіткий, послідовний, раціо¬нальний і системний характер. Це за своєю сутністю — мо¬ральна філософія, або етика. У моральній діяльності (аспек¬тах) і моральних відносинах реалізуються моральні почуття, знання, переконання, уявлення людей про моральні цінності.