Походження та історичні типи моралі

Відданість обов'язку попри будь-який потяг — найпрек-расніше в людині, у порівнянні з чим усе інше не має жодно¬го значення. Найцінніше — стати у власних очах гідним жит¬тя. Можливість цього лежить у площині визнання і реалізації обов'язку, причому заради нього самого, бо підкорення обов'язкові є здійсненням свободи особистості, її доброї волі.

Ідеї Канта відіграли суттєву роль у формуванні уявлень про обов'язок. Проте, якщо Кант поняття обов'язку пов'язував з наявністю морального закону в самій людині, то сучасна ети¬ка, яка базується на положеннях марксистської теорії, вихо¬дить з соціальної сутності людини і соціальної форми її існу¬вання, в силу чого людина завжди має обов'язки у стосунках із суспільством, колективом, людьми. Обов'язок — це сукуп¬ність вимог, що пред'являються суспільством людині, які ви¬ступають перед нею як її зобов'язання й додержання яких є її внутрішньою моральною потребою.У даному визначенні містяться об'єктивна і суб'єктивна сторони обов'язку. Об'єктивною стороною є та система мо¬ральних вимог, які суспільство ставить перед особистістю як носієм соціальних ролей, які вона бере на себе чи хоче взяти. Останні залежать від місця, яке займає особистість у суспіль¬стві. Суб'єктивна сторона виражає особисту зацікавленість суб'єкта у виконанні даних моральних вимог, усвідомлення вимог суспільства, колективу, внутрішню готовність і потребу їх виконувати як свої власні обов'язки.

Специфічний зміст обов'язку, що міститься у суспільних моральних вимогах, може бути розкритий через визначення його видів. Різні види обов'язку зумовлені змістом сфер діяль¬ності й стосунків людей, в яких виконання належного може гарантувати гармонійне узгодження суспільних і особистих інтересів. Так, трудова діяльність підтримується професійним обов'язком, товариським обов'язком перед колективом; гар¬монійні стосунки між людьми встановлюються завдяки вико¬нанню дружнього обов'язку; щастя сімейних стосунків вияв¬ляється залежним від виконання подружнього та батьківського обов'язку. Важливо виділити і патріотичний обов'язок як зобов'язаність і відповідальність перед батьків¬щиною. У житті людей між окремими видами обов'язку мо¬жуть виникати суперечності (наприклад, між обов'язком пе¬ред колективом і сімейним обов'язком), розв'язання якого залежить від системи цінностей особистості і суспільства, здатності до узгодження норм і спонукань, можливостей оцінки і вибору.

Розуміння морального обов'язку завжди пов'язується з добровільністю, дією за внутрішнім переконанням. Обов'я¬зок, виконуваний через страх чи заради винагороди, втрачає статус морального обов'язку. Багато стосунків сховані від су¬спільного контролю. Сформованість почуття обов'язку, розуміння його дозволяє і примушує робити добро, чинити за со¬вістю не тільки згідно з вимогами суспільства, а й згідно з внутрішніми переконаннями.

Обов'язок — вища моральна зобов'язаність, що стала внутрішньою якістю і стимулом вільної поведінки особистос¬ті, це органічна необхідність, що узгоджує особисті й суспільні інтереси.

Моральна відповідальність розуміється як визначення відповідності поведінки, дій, результатів вчинку людини зміс¬ту моральних норм, її обов'язку, з урахуванням об'єктивних обставин і можливостей їх виконання. Відповідальність озна¬чає, що людина бере на себе обов'язки і готова вільно їх ви¬конувати у міру своїх сил і можливостей, а також відповідати перед суспільством, спільнотою, іншими людьми і перед со¬бою за свої моральні погляди, ціннісні орієнтири, настанови, за правильне розуміння обов'язку, за зміст своїх дій. Більш повно цю категорію етики і поняття моральної свідомості бу¬де розглянуто у наступному розділі.

§ 4. Сенс життя і щастя

У житті сучасної людини поліфонічне поєднані сенси ба¬гатьох культур, що генерують смислову перспективу персо¬нального, особистісного ставлення до життя, що осягається. Можливість і здатність осмислити навколишнє і своє життя з'являється у взаємодії індивіда із зовнішнім світом, у спілку¬ванні з іншими людьми і самим собою.

Людина осмислює (наділяє сенсами) все, що її оточує, а також власні дії, вчинки, моральне значення своєї діяльності — для самоствердження. На певному рівні ооціально-психо-логічної зрілості особистості в структурі самосвідомості вини¬кає потреба, задовільнення якої являє собою складне і необ¬хідне завдання: осмислення буття людини і визначення сенсу власного життя, свого призначення, покликання.

Якщо звернутися до історії філософсько-етичного обгрун¬тування сенсу людського життя, то виявляється, що багато су¬часних уявлень, теоретичних досліджень з цього питання в своїх обгрунтуваннях сходить до ідей минулого, напов¬нюючись конкретним змістом даного історичного часу, його культури.