Міжнародний факторинг та форфейтинг

Кожному з цих параметрів надається відповідна вага, який визначає його значення. По кожному з параметрів формується бальна оцінка шляхом множення ваги параметра на бальну оцінку варіанту відповіді. Сума усіх бальних оцінок параметрів утворює підсумок розділу. Сума підсумків усіх розділів утворює загальний підсумок роботи алгоритму.

На підставі проведеного аналізу кількісних (системи показників в динаміці) та якісних факторів (основний вид діяльності та форма власності) визначається клас надійності позичальника:1)Клас А – (стандартний кредит) позичальник має здоровий фінансовий стан та достатні джерела доходів для обслуговування боргу; Клас Б – (під контролем) фінансовий стан позичальника добрий або дуже добрий, але немає можливості підтримувати його на цьому рівні протягом тривалого часу. Клас В – (субстандартний кредит) фінансова діяльність задовільна, але спостерігається чітка тенденція до погіршення (зміна місця роботи, хвороба позичальника або членів сім`ї та інше). Клас Д, Г – (сумнівний, безнадійний кредити) фінансовий стан позичальника незадовільний (втрата місця роботи, відсутні джерела погашення позики, втрата застави). Відповідно робиться висновок про доцільність кредитування: надання кредиту бажане, позичальник надійний; надання кредиту можливе під заставу або поруку; кредитування можливе під заставу, що в 2 рази дорожча за суму кредиту; надання кредиту неможливе.

34. Аналіз кредитоспроможності позичальника – юридичної особи.

Оцінка фін стану позичальника проводиться на базі положення про порядок формув та викор резервів для відшкодування можливих втрат за кред операціями банків (постанова №279 від 06.07.00). критерії оцінки фін стану позичальника встановл-ться кожним банком самостійно, його внутр положеннями, щодо проведення активних операцій (кредитних) та методикою оцінки фін стану позичальника. Остання є обов’язковою складовою внутр-банк-ською положення “Про кредитування”. В Постанові НБУ 279 наведені рекомендації, які можуть бути враховуватись в певній мірі у власній аналітичній обробці фін зв за позичальн. Оцінка фін стану позичальника здійснюється банками у кожному випадку укладання договору про кредитування. А надалі не рідше ніж 1раз на 3 міс. А для позичальників-банків не рідше ніж 1раз на міс. В положенні 279 зазначені вимоги щодо оцінки фін стану, які є мін необх-ми. Банки мають право встановл-ти власні додаткові критерії, що підвищують вимоги до пок-ків з метою адекватної оцінки кред-х ризиків та належного контролю за ними. Банки самостійно встановл-ть нормативні значення та відповідні бали для кожного пок-ка в залежності від його вагомості серед інших пок-ків, що можуть свідчити про найбілшу ймовірність вик-ня позичальниками зобов’язань за кредитом. Для здійснення оцінки фін стану позичальника юр особи банк має враховувати такі осн пок-ки його д-ті: платоспроможність (коеф поточної, миттєвої, заг-ї ліквідності), фін стійкість, обсяг реалізації, обороти за рах-ками, с/вартість прод-ції у динаміці, склад та динаміка деб-кред заборг-сті за ост звітній та пот роки. Коеф миттєвої лікв-сті: КЛ1 = Ав / Зп >= 0,2 (Ав – активи вис ліквідні, Зп – поточні (короткострокові) зобов’язання). Коеф пот-ї лікв-сті: КЛ2 = Ал / Зп >= 0,5 (Ал – ліквдні активи). Коеф заг-ї лікв-сті: КЛ3 = активи оборотні / Зп >= 0,2. Фін стійкість: коеф автономності;коеф фін стабільності; коеф забезпечення власними оборотними коштами;коеф ефектив-ті використання активів;коеф ефект-ті викор-я власного капіталу; коеф співвід-я необоротних і оборотних активів. А також показники ділової активності: чистий дох від реалізації; собіварт-ть реаліз продукції та інші.

Оцінка фін банку-позичальника здійснюється на підставі інфо про дотримання ек-чних нормативів за інструкцією 368 і нормативів обов’язкового резервування коштів. В НБУ діє автоматизована інфо система – АІС, в якій є окремий модуль “досьє банків”, який містить необх інфо щодо х/ки банків, як позичальників, в обов’язковому порядку надається на запити КБ до НБУ.

33. Кредитна політика та принципи раціонального кредитування

З метою забезпечення організації ефективної кредитної діяльності КБ розробляють власну внутрішню кредит. політику(кп) та впроваджують практичні механізми її реалізації. КП – це стратегія і тактика банку в галузі кредитування. КП визначає завдання й пріоритети кредит. діяльності банку, засоби і методи її реалізації, а також принципи і порядок організації самого кредит. процесу. КП створює організації процесу банківського кредит-ня відповідно до загальної ринкової стратегії діяльності банку та повинна чітко визначати цілі кредит-ня, відповідне документально-методичне-забезпечення та правила їх реалізації. КП розробляється з урахуванням стратегії і тактики банку в галузі управління активними операціями та визначає основні напрямки кредит-ої діяльності:

•Стандарти і критерії діяльності банк. працівників, що відповідають за видачу кредитів;

•Основні дії менеджерів, що приймають стратегічні рішення щодо кредит-ня;